АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «20» липня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                      Горецької С.О.

суддів                                                  Струбіцької О.М., Станковської Г.А.

при секретарі                                      Чевка А.Г.

за участю прокурора                          Малик Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Першотравневого району м. Чернівці ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 квітня  2010 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

    Цим вироком                            ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, українка, громадянка

        України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не

        одружена, уродженка та мешканка

        АДРЕСА_1,  не

        працююча, має на утриманні неповнолітніх

        дітей,   раніше не  судима в силу ст. 89 КК  

       України, -

засуджена за 185 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком один рік.

    Вирішено долю цивільного позову.

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

    Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджена  за  те,  що  в  квітні  2009 року

Справа №11-199 /2010 р.                             Головуючий у І інстанції: Скуляк І.А.

Категорія: ст.185 ч. 1 КК України                     Доповідач: Струбіцька О.М.

тимчасово проживаючи за адресою АДРЕСА_2 в квартирі,  яка належить ОСОБА_3 шляхом  вільного доступу  таємно викрала належні ОСОБА_3 гроші в сумі  600 доларів США по ціні 7 грн. 70 коп. за один долар США на загальну суму 4620 грн.  завдавши потерпілому матеріальну шкоду, після чого викраденими грошима розпорядилась на власний розсуд.

      На вказаний вирок  помічник прокурора Першотравневого району м. Чернівці ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій  не оспорюючи кваліфікацію та доведеність вини засудженої ОСОБА_2 просить вирок районного суду скасувати як незаконний та необґрунтований внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої та постановити свій вирок. Посилається на те, що засуджена раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про небажання її ставати на шлях виправлення,  крім того судом не враховано те, що остання не відшкодувала шкоду завдану потерпілому.  

    Заслухавши доповідача, прокурора, який просить задовольнити його апеляцію, засуджену яка просить відмовити в задоволенні апеляції, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів, вважає, що апеляція підлягає до задоволення.

    Апеляційним судом встановлено, що в квітні 2009 року тимчасово проживаючи за АДРЕСА_2 в квартирі,  яка належить ОСОБА_3 шляхом  вільного доступу  таємно викрала належні ОСОБА_3 гроші в сумі  600 доларів США по ціні 7 грн. 70 коп. за один долар США на загальну суму 4620 грн.  завдавши потерпілому матеріальну шкоду, після чого викраденими грошима розпорядилась на власний розсуд.

Районний суд обґрунтовано, встановивши фактичні обставини справи, прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні  чужого майна, як про це зазначено у вироку суду і дії засудженої вірно кваліфікував за ст. 185 ч.1 КК України.

Винуватість   ОСОБА_2   у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних  та досліджених в судовому засіданні доказів  і  не оспорюється в апеляції.

В  апеляції прокурора порушується питання про скасування вироку першої інстанції у зв’язку із необхідністю застосування більш суворого покарання, підсудною апеляція не подавалася, колегія суддів керуючись п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді  кримінальних справ в апеляційному порядку» не наводить  доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні поставленого їй у вину злочину та його кваліфікації.

    При цьому, під час призначення покарання суд в кожному конкретному випадку повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

    Вищевказане судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 належним чином враховано не було, в зв’язку з чим призначено занадто м’яке покарання. А саме, судом не було враховано, що остання вже притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, а також те, що ОСОБА_2 не відшкодувала шкоду, завдану потерпілому злочином.

З огляду на наведене, погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, особу винної, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання  підлягає скасуванню.

Разом з тим, враховуючи, що на утриманні ОСОБА_2 є неповнолітні діти, колегія суддів вважає, що їй  за ст. 185 ч.1  слід залишити призначене покарання у виді одного року позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, але скасувати  застосування ст.75 КК України.

Обрання мінімального розміру покарання у виді позбавлення волі, який передбачено санкцією ч.1 ст.185 КК України вказує на врахування усіх наявних обставин, що пом’якшують покарання та позитивних даних про особу ОСОБА_2: позитивної характеристики по місцю проживання, наявність на утриманні неповнолітніх дітей їх хворобливий стан, визнання вини,  щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Той факт, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів вказує, на те, що її виправлення і перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства.

Реальне відбуття покарання сприятиме виправленню і перевихованню ОСОБА_2 попередженню нових злочинів.

Застосування районним судом ст.75 КК України щодо ОСОБА_4  є недоцільним і недостатнім для виправлення ОСОБА_2, тому вирок районного суду в частині застосування ст..75 КК України слід скасувати та задоволити таким чином апеляційну скаргу прокурора.

    Керуючись ст. ст. 323-324, 332-335, 365,366, 367 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

    Апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 квітня  2010 року   щодо ОСОБА_2  в частині призначення покарання скасувати.

    ОСОБА_2  визнати винною за ст. 185 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі.

    В іншій частині вирок залишити без змін.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу  змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши під варту з залу суду негайно.

     Строк відбування покарання рахувати з 20 липня 2010 року.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку до судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженою ОСОБА_2 , в такий же строк і в такому ж поряду з моменту отримання копії вироку.

Головуючий                                                С.О. ГОРЕЦЬКА

Судді                                                             О.М. СТРУБІЦЬКА

                                                                       Г.А. СТАНКОВСЬКА                                                                      

КОПІЯ ВІРНА: суддя