Справа № 2- 3189/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
30 грудня 2010 року
Сніжнянський міський суд Донецької області
в складі :
головуючого - судді Радченко В.Є,
при секретарі - Шагіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка 09.06.2010 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації. В судовому засіданні представниця позивачки змінила позовні вимоги і просила про визнати відповідачку такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивачка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2007 р. З того часу відповідачка в цій квартирі не проживає.
В судове засідання позивачка не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представниця позивачки в судовому засіданні підтримала змінені позовні вимоги.
В судове засідання відповідачка не з’явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена судовою повісткою рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованою адресою проживання. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України відповідачка повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин. В порушення цих вимог, відповідач, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, ні повідомив суду причини неявки у судове засідання, тобто не з’явився в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зважаючи на вищезазначені обставини , а також на те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2007 р.
З того часу відповідачка в цій квартирі не проживає.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Наприклад, правила ст. 48 Закону України „Про власність” – при розгляді вимог наймача про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України „Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Звернення до суду із вимогою про позбавлення права користування жилим приміщенням- одна із форм захисту власником своїх прав.
Стаття 316 ЦК України передбачає, що правом власності особи є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, одним з яких є припинення дії, яка порушує право.
Таким чином, власник сам визначає своє право володіння й розпорядження власністю Спосіб судового захисту порушеного права позивачки, обраний нею, не суперечить законодавству і може бути застосований судом.
Позивачка є законним власником будинку, відповідачка їй перешкоджає в проживанні в цьому будинку і тому порушено право позивачки на користування своєю власністю за призначенням. Це право підлягає захисту і тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати відповідачку такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись ст. 211-215, 224, 225, 228 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте Сніжнянським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 229 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Відповідно до вимог ст. 232 ч. 2 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України, тобто заочне рішення може бути повністю або частково оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий :