Справа №2-1799/10

                                          З А О Ч Н Е         Р І Ш Е Н Н Я

                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р.                                       м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя, у складі:

Головуючого судді - Малухіна В.В.,

При секретарі – Борисовій О.Д.,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Марінченко О.І., Сімферопольське МБРТІ про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

                  До суду звернувся ОСОБА_1, який уточнивши та змінивши позовні вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Марінченко О.І., Сімферопольське МБРТІ, остаточно просить визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між відповідачками, визнати за ним право власності на частку зазначеного домоволодіння.

              Позовні вимоги мотивовані тим, що його сестра ОСОБА_3, достовірно знаючи про проживання позивача в Дніпропетровській області в судовому порядку визнала його померлим, після чого оформила право власності на його частку домоволодіння в порядку спадкування. Набувши право власності продала зазначену частку ОСОБА_2 Дізнавшись про вказані обставини він вимушений був звернутися до компетентних органів, в тому числі до суду, який скасував рішення про визнання його померлим. 13.11.2007р. щодо ОСОБА_3 набрав законної сили вирок суду, за яким вона була засуджена за ч.4 ст.190 КК України – за незаконне заволодіння належної позивачу 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1. На підставі наведеного просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майна та визнати за ним право власності на частку домоволодіння.

В судове засідання позивач та його представник – адвокат ОСОБА_5 не з’явилися. Останній надіслав заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги підтримав. У разі неявки в судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені і від яких не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності або якщо повідомлені ними причини неявки визнані неповажними, просив суд ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи сповіщалися належним чином, про що свідчать повідомлення у матеріалах справи. Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі даних та доказів, що є в матеріалах справи.    

Дослідивши  матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання згідно зі ст.388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не була, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст.ст.215, 216 ЦК України, незалежно від того, чи відповідає спірний правочин закону.

Захист права такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави встановленні ст. 388 ЦК України.

Між тим, неодноразово змінюючи та уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вимогу про повернення майна з чужого незаконного володіння не заявив, про що свідчить резолютивна частина позову.

            Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

           Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, правових підстав для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним, у суду не має. Інші вимоги не заявлені.

За зазначених обставин, вимоги позивача про визнання права власності на майно також не підлягають задоволенню

Крім того, суд зазначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Як вбачається з мотивувальної частини позову, недійсність договору купівлі-продажу майна позивачем фактично обґрунтовувалась вимогами ст.230 ЦК України, тобто вчиненням правочину під впливом обману, так як відносно ОСОБА_3 набрав законної сили вирок суду за ст.190 КК України.

Оскільки виходячи зі змісту ст.230 ЦК України, в якій врегульовано правовідносини сторін договору, укладеного під впливом обману, право вимагати визнання його недійсним має сторона, яка діяла під впливом обману, а ОСОБА_1 стороною в оспорюваному договорі не був, зазначена підстава позову є необґрунтованою.    

            Керуючись ст. ст. 215,216,230,330, 388 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 11, 27, 30, 60, 61, 169, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

            У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Марінченко О.І., Сімферопольське МБРТІ про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності - відмовити.

           Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіці Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі до суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

           Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Суддя: