ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року № 28599/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в лютому 2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом, якими просила зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську Волинської області нарахувати та виплатити в її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки та 9 місяців 2008 року.
Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську Волинської області нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення до пенсії дітям війни відповідачем здійснювалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і в межах передбачених ним видатків.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду в цій частині не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванню та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 87 Закону України «про пенсійне забезпечення».
Однак, при цьому, судом не враховано положення Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.16 Прикінцевих положень якого, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки статтею 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено інші, ніж статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правила виплати пенсії за минулий час, тому в цій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає.
В свою чергу, статтею 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачеві як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення статті 46 зазначеного Закону також не поширюються.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав, а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), якими передбачено річний строк звернення до суду.
Поряд з тим, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем по справі не заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції.
Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, всупереч положенням ч.2 ст.11 КАС України, вийшов за межі заявлених позовних вимог, не обґрунтувавши мотиви такого рішення.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому постанова суду в частині вимог за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. підлягає скасуванню і в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську Волинської області задоволити частково.
Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року по справі №2а-472/09 в частині задоволення позовних вимог за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. скасувати.
В решті постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року по справі №2а-472/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ