Справа № 2-01/07

 

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

 

09 липня 2007 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:               Католікяна М.О.,

при секретарі:                        Ніколенко К.М.,

з участю:

- позивача за первісним позовом, представника третіх осіб, які заявили самостійні позовні вимоги ОСОБА_1;

- представника відповідача Федосової Г.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним, за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним, за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним, за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним,

 

УСТАНОВИВ:

 

06 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Дніпроенерго» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. Будинок є одноповерховою будівлею садибного типу, перебуває у власності відповідача. Відповідач свої зобов'язання з проведення ремонту будинку не виконує, що тягне за собою погіршення його стану. Компенсація за непроведений капітальний ремонт складає 9 952,00 грн. Зазначені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення 9 952,00 грн., вартість внутрішніх ремонтних робіт в сумі 1 822,00 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 1 185,00 грн., зобов'язання відповідача переоформити технічний паспорт на квартиру позивача (т. 1 а.с.а.с. 5 - 9).

27 листопада 2003 року позивач зменшила свої вимоги на 1 822,00 грн. (вартість внутрішніх ремонтних робіт), а також в частині вимог щодо проведення капітального ремонту, висунувши вимогу про стягнення 9 448,00 грн. (т. 1 а.с. 38).

28 березня 2006 року позивач змінила свої вимоги, звернувшись із заявою про стягнення з відповідача на її користь вартості проведення капітального ремонту її частини будинку в сумі 22 855,00 грн., витрат з проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 697,44 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 1 700,00 грн., а також судових витрат (т. 1 а.с. 151).

11 травня 2006 року судом у справі було ухвалене рішення, яким позовні вимоги було частково задоволено (т. 1 а.с.а.с. 184 - 186).

27 вересня 2006 року Апеляційний суду Дніпропетровської області своєю ухвалою скасував ухвалене у справі рішення, повернувши справу на новий розгляд (т. 1 а.с. 218).

26 січня 2007 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третіх осіб співвласників спірної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 262).

14 лютого 2007 року позивач зменшила свої позовні вимоги в частині стягнення вартості капітального ремонту, висунувши вимогу про стягнення 5 713,75 грн. (¼ частка вартості робіт з проведення капітального ремонту переданої позивачам частини будинку) (т. 2 а.с.а.с. 7 - 15).

14 лютого 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із самостійним позовом, підставами для якого явилися ті самі обставини, на яких базуються первісні позовні вимоги. У своєму позові третя особа просила стягнути з відповідача на її користь ¼ частку вартості проведення капітального ремонту її частини будинку в сумі 5 713,75 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 1 700,00 грн., а також судові витрати

(т. 2 а.с.а.с. 16 - 24).

14 лютого 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із самостійним позовом, підставами для якого явилися ті самі обставини, на яких базуються первісні позовні вимоги. У своєму позові третя особа просила стягнути з відповідача на її користь ¼ частку вартості проведення капітального ремонту її частини будинку в сумі 5 713,75 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 1 700,00 грн., а також судові витрати

(т. 2 а.с.а.с. 25 - 33).

14 лютого 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із самостійним позовом, підставами для якого явилися ті самі обставини, на яких базуються первісні позовні вимоги. У своєму позові третя особа просила стягнути з відповідача на її користь ¼ частку вартості проведення капітального ремонту її частини будинку в сумі 5 713,75 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 1 700,00 грн., а також судові витрати

(т. 2 а.с.а.с. 34 - 42).

 

У судовому засіданні ОСОБА_1, яка водночас представляла інтереси третіх осіб за довіреностями, позови підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти позову у повному обсязі.

 

            Вислухавши пояснення ОСОБА_1, представника відповідача, допитавши експерта, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позови слід задовольнити частково з наступних підстав.

 

Судом було встановлено, що будинок АДРЕСА_1, було побудовано (прийнято в експлуатацію) у 1957 році.

Квартира АДРЕСА_1 належить позивачеві та третім особам на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.03.1998 р. Придніпровською ГРЕС (т. 1 а.с. 26).

03 квітня 1998 року між сторонами було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, згідно з яким відповідач зобов'язався забезпечувати обслуговування та ремонт спірного будинку, а також утримувати прибудинкову територію (т. 1 а.с.а.с. 153 - 155^а).

05 травня 2003 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення ремонту, а саме усунення протікання крівлі над кухнею та верандою, відновлення зруйнованих через протікання стель над кухнею та верандою, штукатурки, ремонт стелі та стіни у ванній кімнаті, зовнішніх стін будівлі (т. 1 а.с. 31).

02 червня 2003 року комісією працівників відповідача було складено акт, за яким було встановлено, у тому числі наступні недоліки: на крівлі з'їхав коник, у деяких місцях на шифері виникли тріщини, сліди затікання на стелі кухні, місцями відстала штукатурка (т. 1 а.с. 32).

24 серпня 2003 року між ОСОБА_1, з одного боку, та відповідачем, з другого боку, було складено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, за яким ОСОБА_1 було передано в експлуатацію частину будинку АДРЕСА_1 Відповідно до складеного акту у будинку необхідно замінити коник, замінити шифер, який потріскався, відремонтувати стелі, які постраждали від течі даху (т. 1 а.с.а.с. 39, 121 - 127).

03 грудня 2003 року ОСОБА_1 було підписано договір передачі квартир-домів у приватну власність (т. 1 а.с. 236).

18 травня 2004 року судом у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу для з'ясування переліку та вартості робіт і матеріалів, необхідних для проведення капітального ремонту спірного будинку (т. 1 а.с. 93).

12 серпня 2005 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз було виготовлено висновок № 662 судової будівельно-технічної експертизи, згідно з якою вартість відновлювального ремонту спірної квартири складає 22 855,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 99 - 118).

У дослідницькій частині висновку експертом було встановлено наступні обставини:

- за візуальними ознаками пошкоджень конструкції будинку вбачається, що ремонтні роботи (поточний та капітальний ремонт) не проводились (т. 1 а.с. 100);

- зовнішні стіни мають ознаки руйнування (50 %) (т. 1 а.с.а.с. 101, 102);

- перекриття будинку укладені не за проектом, що значно зменшує жорсткість плит та тягне виникнення розривів стиків плит у кімнаті, кухні (т. 1 а.с. 101);

- фундамент має окремі глибокі тріщини тощо (т. 1 а.с. 101);

- показник зносу будівлі - 41 % - 60 % (стан незадовільний);

 

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Житловим кодексом Української РСР, Цивільним кодексом України, Цивільним кодексом Української РСР, Законом України від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР «Про передачу об'єктів державної та комунальної власності», Законом України від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», Порядком надання наймачам одноквартирних будинків і квартир будинків, включених до планів ремонту, компенсації за непроведений ремонт, Порядком участі в організації та фінансуванні ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

 

В силу ч.ч. 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, 03.12.2003 р. ОСОБА_1 та треті особи (власники квартири № 1) набули права власності на частину будинку АДРЕСА_1 (крім квартири).

 

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація квартир у будинках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку. Наймачі, які проживали у квартирах до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир. Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку надання наймачам одноквартирних будинків і квартир будинків, включених до планів ремонту, компенсації за непроведений ремонт відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду » компенсація за непроведений ремонт надається власниками державного житлового фонду за рахунок коштів, передбачених на його проведення, наймачам одноквартирних будинків і квартир багатоквартирних будинків, якщо вони виявили бажання виконати ремонт власними силами або за власні кошти за наступною компенсацією. Право на одержання компенсації за непроведений ремонт мають тільки наймачі, які виявили бажання приватизувати займане житло та мешкають у будинках, включених в установленому порядку до планів ремонту.

Судом було встановлено, що капітальний ремонт спірного будинку як такий взагалі не проводився з моменту здачі будинку до експлуатації, а тому погодження власником будинку приватизації позивачем та третіми особами квартири № 1, у розумінні приведеної норми, потягло за собою виникнення обов'язку власника будинку (відповідача) компенсувати вартість можливого ремонту.

 

У відповідності з п.п. 1, 2 Порядку участі в організації та фінансуванні ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду » колишні власники багатоквартирних будинків (виконкоми місцевих Рад народних депутатів, місцеві державні адміністрації у містах Києві та Севастополі, підприємства, організації, установи, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони перебували) зобов'язані брати участь у роботах по ремонту, потреба в якому виникла після приватизації квартир. Якщо в будинку приватизовано декілька квартир і їхні власники не виявили бажання створити товариство (об'єднання) власників квартир, то кожний власник квартири укладає з власником будинку договір про участь у витратах на утримання (обслуговування та ремонт) будинку та прибудинкової території.

Як вбачається з матеріалів справи, після приватизації квартири позивач уклала з відповідачем відповідний договір, виконавши, таким чином, вимоги закону, проте на неодноразові вимоги відповідач не виконав якісний та повноцінний ремонт будинку.

Зважаючи на це, суд вважає позовні вимоги про визнання виконання відповідачем цього обов'язку таким, що не відповідає законові, обґрунтованими.

 

В силу ст. 175 ЖК УРСР державні і громадські органи, підприємства, установи, організації, службові особи зобов'язані дбати про схоронність житлового фонду та підвищення його благоустрою.

Відповідно до ст. 179 ЖК УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз.абз. 1, 2 п. 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю, шляхом відшкодування збитків.

Ураховуючи зміст приведених норм, а також результати проведеної у справі будівельно-технічної експертизи, суд вважає правильною вимоги позивача та третіх осіб про стягнення на їх користь вартості відновлювального ремонту будинку (крім квартири).

При цьому суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо того, що власники квартири не понесли фактичних витрат, які необхідно компенсувати, оскільки саме витребувана сума необхідна задля проведення ремонту будівлі.

 

У відповідності з ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В силу ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ані договором, ані законом не встановлено спільну сумісну власність позивача та третіх осіб на спірну квартиру (частину будинку), а тому це майно належить їм на праві спільної часткової власності, отже, за правилом ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки кожного з них є рівними (по ¼).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення на користь кожного власника ¼ частки суми, визначеної експертом, підлягають задоволенню.

 

Ураховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що вони свідчать про наявність в діях (бездіяльності) відповідача вини у порушенні прав позивача та третіх осіб, отже - необхідність відшкодувати й моральну шкоду.

Проте суд вважає розмір заявлених вимог занадто завищеним і не достатньо обґрунтованим, і позов має бути задоволений частково в сумі 500,00 грн. на користь кожного. У решті позовів в цій частині слід відмовити.

 

У порядку ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача її витрати з проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 697,44 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 65,63 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

З відповідача на користь кожної з третіх осіб також підлягають стягненню витрати останніх з оплати судового збору в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути недоплачений судовий збір в сумі 171,39 грн.

 

Керуючись ст.ст. 175, 179 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 355, 357 Цивільного кодексу України, ст.ст. 440, 440¹ Цивільного кодексу Української РСР, ст. 7 Закону України від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР «Про передачу об'єктів державної та комунальної власності», ст. 2 Закону України від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», п.п. 1, 2 Порядку надання наймачам одноквартирних будинків і квартир будинків, включених до планів ремонту, компенсації за непроведений ремонт, п.п. 1, 2 Порядку участі в організації та фінансуванні ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників, п. 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

           

Позови ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання виконання обов'язків неналежним задовольнити частково.

Визнати виконання Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» обов'язків з проведення робіт з капітального ремонту будинку АДРЕСА_1 таким, що не відповідає законові.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на користь ОСОБА_1 5 713,75 грн. (¼ частка вартості робіт з проведення капітального ремонту переданої позивачам частини будинку АДРЕСА_1), компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 500,00 грн., витрати з проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 697,44 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 65,63 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., разом - 7 006,82 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на користь ОСОБА_2 5 713,75 грн. (¼ частка вартості робіт з проведення капітального ремонту переданої позивачам частини будинку АДРЕСА_1), компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 500,00 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., разом - 6 252,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на користь ОСОБА_3 5 713,75 грн. (¼ частка вартості робіт з проведення капітального ремонту переданої позивачам частини будинку АДРЕСА_1), компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 500,00 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., разом - 6 252,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на користь ОСОБА_4 5 713,75 грн. (¼ частка вартості робіт з проведення капітального ремонту переданої позивачам частини будинку АДРЕСА_1), компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 500,00 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., разом - 6 252,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на користь держави судовий збір в сумі 171,39 грн.

 

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

 

Суддя                                                                  підпис                                    М. Католікян

 

Копія вірна:

Суддя Самарського районного

суду м. Дніпропетровська                                                                                М. Католікян