ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року № 36393/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополов О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в березні 2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2008 роки та нараховувати підвищення до пенсії надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2009 р. позов задоволено частково, зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, вимоги за якою мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007 рік.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні позовних вимог за 2008 рік, оскільки постанова КМ України №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку покликався суд, не відповідає положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо розмірів підвищення до пенсії дітям війни, які відновили свою дію з 22.05.2008 р., а тому відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, в даному випадку, підлягали застосуванню положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положення нормативно-правового акту.
Крім того, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС України, однак такий судом поновлено з підстав поважності причин його пропуску позивачем.
Враховуючи, що виникнення права позивача на перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік пов»язане із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., яке було у встановленому законом порядку опубліковане, а тому строк звернення до суду слід рахувати саме з цього часу і закінчився такий строк 09.07.2008 р.
Оскільки позивач звернувся до суду в березні 2009 року, то строк звернення до суду ним пропущено, а покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 22.05.2008р. – часу ухвалення рішення Конституційним Судом України по 31.12.2008 р.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо зобов”язання відповідача проводити виплату нарахованої пенсії в подальшому, а саме в 2009 році, оскільки Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Разом з тим, слід зазначити, що звернення особи до суду передбачає захист вже порушених її прав, свобод чи інтересів, у зв»язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 197, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задоволити частково.
Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2009 р. по справі №2а-1189/09 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов’язання вчинити дії задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2008 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з врахуванням виплачених сум, та в подальшому проводити виплату підвищення до пенсії в розмірах передбачених законом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ