К О П І Я

Справа №2-675/10

             РІШЕННЯ

                                   Іменем України

24 листопада 2010  року                                                                                                м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого                                                 судді       Іваніної Ю.В.,

при секретарі                                                         Худайбердієвій Н.А.,

за участю позивача                                                                                 ОСОБА_1,

представників позивача                                   ОСОБА_2,

                                              ОСОБА_3,

відповідача                                           ОСОБА_4,

представників третіх осіб                                   ОСОБА_5,

                                              ОСОБА_6,

                                              ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №2-675/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, треті особі – ОП «Запорізьке МБТІ», Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить встановити, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 одна і та ж особа і є бабусею позивача і відповідача, ОСОБА_13 є їхнім дідом та батьком ОСОБА_14, та визнати за нею право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1. Позивач посилається на те, що її бабуся ОСОБА_12, яка була власником ? частин вказаного будинку, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті позивач не може оформити спадщину внаслідок відсутності свідоцтва про реєстрацію шлюбу між бабкою та дідом ОСОБА_15, який був власником ? частини будинку. Разом з тим, згідно довідки Головного управління юстиції у Запорізькій області 21.06.1961 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_13 та ОСОБА_11, після розірвання шлюбу присвоєні прізвища: йому – ОСОБА_11, їй – ОСОБА_12. Після розірвання шлюбу вони поділили майно, що підтверджується ухвалою суду про затвердження мирової угоди, згідно якої за ОСОБА_13 визнано право власності на ? частину спірного будинку (кімната 2-2, площею 5,74 кв.м, літня кухня Б-1 та погріб). Після смерті ОСОБА_16 та ОСОБА_13 єдиними спадкоємцями є сторони. Інші спадкоємці – батько позивача та відповідача ОСОБА_17 та їх рідний брат ОСОБА_18 – померли.    

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник позивача ОСОБА_2, допитана судом у якості свідка, суду пояснила, що її свекруха ОСОБА_16 будувала спірний будинок разом зі своєю сестрою ОСОБА_16 та проживала у ньому з 1950 року. У ІНФОРМАЦІЯ_6 році ОСОБА_16 померла, однак оформила право власності на будинок ОСОБА_19 лише у 1995 році, коли розлучалася зі своїм чоловіком ОСОБА_13. Після розлучення вони ділили майно в судовому порядку, результатом чого стала мирова угода про визнання за ОСОБА_13 ? частини будинку. В подальшому останній продав літню кухню ОСОБА_9, яка і сьогодні в ній проживає та має окрему адресу. В спірному будинку зараз проживає відповідач з дружиною та дітьми. ОСОБА_9 підтверджує, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 одна і та ж особа і є бабусею її доньки – позивача і відповідача ОСОБА_18, а ОСОБА_13 є їхнім дідом та батьком ОСОБА_17, її колишнього чоловіка, який був єдиним сином в родині. Після їх смерті єдиними спадкоємцями є сторони.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов також підтримала та додатково суду пояснила, що згідно даних технічного паспорту за ОСОБА_16 зареєстровано ? частини будинку, а за ОСОБА_13 – ?. Останній продав ОСОБА_9 літню кухню, яка має окрему адресу: АДРЕСА_2, що також підтверджується матеріалами БТІ. Продаж відбувся за письмовою розпискою, яка належним чином не зареєстрована. Проте позивач не має претензій до ОСОБА_9 щодо літньої кухні. Кімната 2-2 знаходиться в самому будинку, окремого входу не має, тому позивач просить визнати за нею право власності на ? частину будинку в цілому.    

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав у повному обсязі, про що надав суду письмову заяву, та суду пояснив, що дійсно ОСОБА_11 і ОСОБА_12 одна і та ж особа і є його та позивача бабусею, а ОСОБА_13 є їхнім дідом та батьком їх батька ОСОБА_14. В різні часи в різних документах були помилки щодо написання імені бабусі. В даний час в будинку проживає його дружина ОСОБА_10 з неповнолітніми дітьми. Він проживав у будинку з сім’єю з 2003 року. З 02.09.2010 року він знаходиться під вартою. Зі слів бабусі йому відомо, що вони з дідом ділили майно та дійшли мирової угоди. ОСОБА_9 проживає у времянці (літній кухні), яка має окрему адресу, окремі рахунки, огороджена парканом, будь-яких претензій вона ніколи не пред’являла. Бабуся складала на нього заповіт, який потім скасувала. В даний час ні заповіту, ні договору дарування вказаного будинку йому немає. Будинок поділено на дві частини, обома користується його родина. Кімната 2-2 знаходиться в будинку, окремого входу не має. На момент смерті бабусі в будинку проживав він з сім’єю. Крім нього, спадкоємцем є його рідна сестра – позивач ОСОБА_1    

Представник третьої особи – ОП «ЗМБТІ» проти позову не заперечував і суду пояснив, що за матеріалами інвентарної справи право власності на 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_21 (російською – ОСОБА_21) на підставі свідоцтва про право на спадщину, видного Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою р№2-3411 від 03.08.1995 року. Право власності на ? частину вказаного будинку не зареєстровано. В матеріалах інвентарної справ міститься рішення Народного суду Жовтневого району від 29.03.1962 року, справа №68, згідно з яким затверджено мирову угоду та визнано право власності на ? частину будинковолодіння за ОСОБА_13 (кімната 2-2, літня кухня Б-1 та погріб). Зазначене свідчить, що він звертався до БТІ за реєстрацією права власності, однак так його і не оформив. За матеріалами інвентарної справи право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого міським комунальним господарством виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 15.05.1991 року. Є в матеріалах справи і заява ОСОБА_9 вислати техніка на окрему адресу (є викопіровка), за результатами чого було винесене рішення Комунарської райадміністрації та видане свідоцтво про право власності ОСОБА_9, яка на сьогоднішній день є власником літньої кухні, що вже має окрему адресу: АДРЕСА_2.  

Представник третьої особи – органу опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради ОСОБА_6 – проти позову не заперечувала, посилаючись на те, що внаслідок його задоволення права неповнолітніх дітей, які проживають у спірному будинку, порушені не будуть.      

Представник третьої особи – Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв’язку з відсутністю заперечень на позов.

Представник третьої особи ОСОБА_22 – ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову не заперечував, про що надав суду відповідну заяву, в якій просив подальший розгляд справи проводити без його участі. При цьому пояснив, що не має заперечень проти визнання за позивачем права власності на ? частину спірного будинку, оскільки його мати не має претензій щодо кімнати 2-2, а літня кухня, яку вона придбала за розпискою у ОСОБА_13 13.07.1969 року за триста рублів, вже давно увійшла до складу будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа ОСОБА_10, будучи належним чином повідомленою судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не надала.

Заслухавши сторони, представників позивача і третіх осіб та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, яка народилася 19.08.1983 року, є донькою ОСОБА_17, що підтверджується даними свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Комунарського районного управління юстиції м.Запоріжжя (а.с.28-34).

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є сином ОСОБА_14, що підтверджується даними свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, виданого Жовтневим РАГС м.Запоріжжя (а.с.19).

ОСОБА_4, який був рідним братом позивача і відповідача і сином ОСОБА_14, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.72).

ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.37) був сином ОСОБА_13 та ОСОБА_11, що підтверджується довідкою, виданою Головним управлінням юстиції у Запорізькій області 08.11.2007 року №299/06.42 (а.с.24).

ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с.89).

Згідно довідки, виданої Головним управлінням юстиції у Запорізькій області 13.11.2007 року №300/06.42 актовий запис про шлюб ОСОБА_13 та ОСОБА_12 по місту Запоріжжю за 1944-1947 роки відсутній (а.с.23).

В той же час, відповідно до довідки, виданої Головним управлінням юстиції у Запорізькій області 15.11.2007 року №301/06.42, 21.04.1961 року в Жовтневому відділі РАЦС Запорізького МУЮ зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_13 і ОСОБА_11, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №144. Прізвища після реєстрації розірвання шлюбу: його – ОСОБА_11, її – ОСОБА_12 (а.с.25).

ОСОБА_12 була рідною сестрою ОСОБА_16 (а.с.26) та успадкувала після смерті останньої ? частини будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадкування за законом (а.с.35).

Ухвалою народного суду Жовтневого району від 29.03.1962 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_13 та ОСОБА_24 та визнано за ОСОБА_13 право власності на ? частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, - кімната 2-2 в житловому будинку, літня кухня і погріб (а.с.39).

Згідно даних спадкової справи №963 Шостої Запорізької державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с.59-66).  

Відповідно до даних спадкової справи №85/2009 Шостої Запорізької державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.69-78).  

На підставі наданої на запит суду інформації П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_15 спадкова справа не заводилась (а.с.188).

Згідно оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи право власності на 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_25 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видного Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою р№2-3411 від 03.08.1995 року. Право власності на ? частину вказаного будинку не зареєстровано. В матеріалах інвентарної справи міститься рішення Народного суду Жовтневого району від 29.03.1962 року, справа №68, згідно з яким затверджено мирову угоду та визнано право власності на ? частину будинковолодіння за ОСОБА_13 (кімната 2-2, літня кухня Б-1 та погріб). За матеріалами інвентарної справи право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого міським комунальним господарством виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 15.05.1991 року (а.с.161-167).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представника третьої особи – ОП «ЗМБТІ» суд вважає, що ОСОБА_15 звертався до БТІ за реєстраціє права власності, однак у встановленому порядку його не зареєстрував.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20, якщо квартира (будинок) не був переданий у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу.  

Таким чином, суд вважає, що сторони вправі вимагати визнання за ними права власності на спірний будинок.

Згідно даних розписки від 13.07.1969 року ОСОБА_13 продав ОСОБА_9 времянку Б-1 та кімнату 2-2, площею 5,75 кв.м (а.с.127). Разом з тим, адреса зазначеного майна в розписці не вказана, нотаріально розписка не посвідчена.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого   будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно зі ст.226 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при продажу жилого будинку (або частини його) не дозволяється таке їх дроблення, при якому предметом договору купівлі-продажу незначна частина жилого будинку (частини будинку), що не може бути виражена у вигляді відокремленого жилого приміщення, за винятком продажу її співвласнику.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначена вище розписка від 13.07.1969 року не підтверджує право власності ОСОБА_9 на вказане нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

В судовому засіданні, відповідно до пояснень сторін, свідка ОСОБА_2, письмових доказів, встановлено, що у довідці, виданій Головним управлінням юстиції у Запорізькій області 08.11.2007 року №299/06.42 (а.с.24), довідці, виданій Головним управлінням юстиції у Запорізькій області 15.11.2007 року №301/06.42 (а.с.25), ухвалі народного суду Жовтневого району від 29.03.1962 року (а.с.39), свідоцтвах про смерть (а.с.37, 61) помилково по-різному вказане ім’я – ОСОБА_25 та ОСОБА_25 відповідно, та прізвища померлих – ОСОБА_12 і ОСОБА_21, ОСОБА_13 та ОСОБА_15. Разом з тим, по-батькові та дата народження збігаються у всіх зазначених документах.

Таким чином, з'ясувавши фактичні відносини між позивачем ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_8 і померлими ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_24, з якими позивач просить встановити факти родинних відносин, мету встановлення цих фактів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі смерті власника.

Таким чином, право власності на частину спірного житлового будинку ОСОБА_24 та ОСОБА_15 припинилося у день їх смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 року відповідно.

На підставі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.  

Згідно з ч.1 ст.1266 ЦК України внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.  

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_11, яка була бабусею сторін, і ОСОБА_15, який був їхнім дідом та батьком ОСОБА_14, були власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, при цьому першій належало ? частини будинку, а другому – ? частина. Після їх смерті спадкоємцем, якби він був живий, був би батько сторін ОСОБА_14. Однак у зв’язку з його смертю спадкоємцями є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4

Аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також те, що відповідач, представники третіх осіб не заперечують проти позову, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача та визнання права власності ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209, 212-215, 256 ЦПК України, ст.ст.346, 392, 1216, 1218, 1261, 1266 ЦК України, ст.ст.226, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, треті особі – ОП «Запорізьке МБТІ», Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10, – задовольнити повністю .  

Встановити факт родинних відносин , а саме, що:

ОСОБА_11 і ОСОБА_12 одна і та ж особа і є бабусею ОСОБА_1 і ОСОБА_8;

ОСОБА_15 є дідом ОСОБА_1 і ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_14.

  Визнати право власності  ОСОБА_1 на ? частину будинку АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                   підпис                                         Ю.В. Іваніна

Копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                                                           Ю.В. Іваніна