ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 червня 2006 р.

№ 2-4/303-2005 (2-4/8536-04)

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів :

Бакуліної С.В., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Дочірнього підприємства “Грязелікувальня “Мойнаки” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

на постанову

від 07.02.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№ 2-4/303-2005

господарського суду

Автономної Республіки Крим

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-55”

до	ДП “Грязелікувальня “Мойнаки” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

про	стягнення 19 990,42 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

Рожкова В.Г. (довіреність від 14.06.2006 року № 96)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 01.12-12.12.2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Горошко Н.П., судді –Борисова Ю.В., Плут В.М.) від 07.02.2006 року, у справі
№ 2-4/303-2005 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 8 229,00 грн. боргу, 3 306,89 грн. інфляційних, 727,39 грн. річних, усього 12 263,28 грн., а також 149,90 грн. витрат на оплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 6 246,00 грн. провадження припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору; в решті позову відмовлено; стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 35,19 грн.

В касаційній скарзі ДП “Грязелікувальня “Мойнаки” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.355 ЦК УРСР, ст.43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 травня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “СУ-55” та Дочірнім підприємством “Грязелікувальня “Мойнаки” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних та оброблюваних робіт фасаду грязелікувальні.

01 липня 2002 року між сторонами було укладено підрядний контракт № 10 на виконання робіт фасаду орієнтованою вартістю 11 000,00 грн.

Обсяг, вартість та зміст робіт, а також строки виконання робіт договором визначено не було.

Згідно статті 153 Цивільного кодексу УРСР, який діяв у період підписання договору та виконання робіт, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно пункту 2.1 підрядного контракту № 10 від 01 липня  2002 року обумовлено виконання підрядних ремонтних робіт згідно кошторисів, БН і Па України і узгодженої замовником договірної ціни.

Вказані документи до контракту не додані.

Оскільки сторони не надали доказів досягнення угоди за всіма істотними умовами у належній формі, господарський суд визнав договір між сторонами від 16 травня 2001 року та підрядний контракт № 10 від 01 липня 2002 року неукладеними та прийшов до висновку про обов’язок відповідача з оплати виконаних позивачем робіт, оскільки такий обов’язок випливає з угоди на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про їх вартість.

Факт виконання позивачем підрядно-будівельних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт за липень 2001 року на суму 8 229,00 грн. та за серпень 2001 року на суму 10 630,00 грн., які підписані сторонами, та довідкою про вартість виконання робіт за червень 2001 року на суму 8 418,00 грн., а також актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2002 року на суму 9 198,00 грн., також підписаним сторонами.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 14.06.2004 року, підписаного обома сторонами, станом на 01.06.2004 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 14 475,00 грн. На момент пред’явлення позову сума боргу також була 14 475,00 грн.

Платіжними дорученнями № 115 від 15.06.2004 року та № 119 від 21.06.2004 року перераховано 5 000,00 грн. заборгованості згідно з актом звірки від 10.06.2001 року, перераховано 1 246,00 грн., згідно з актом звірки
№ 116 від 06.06.2004 року за будівельні роботи по ремонту грязелікувальні.

На підставі наведеного суди встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає –8 229,00 грн. Відповідач відмовляється оплатити ці роботи, у зв’язку з їх неякісним виконанням, не заперечуючи встановлених судом обставин справи.

Оскільки, згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, судами правомірно задоволено позов на суму встановленої заборгованості з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних, сплата яких встановлена ст.625 ЦК України.

Стосовно доводів касаційної скарги про відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, то колегія суддів вважає, що за відсутності самостійної вимоги, право на яку передбачено ст.828 ЦК України, відповідач не довів відсутності у нього обов’язку оплатити виконану підрядну роботу з підстав її неякісного виконання.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП “Грязелікувальня “Мойнаки” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” від 03.03.2006 року № 34 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року у справі № 2-4/303-2005 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року у справі № 2-4/303-2005 –без змін.

Головуючий-суддя

Д.Кривда

С у д д і

С.Бакуліна Л.Рогач