ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2010 року № 19837/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2009 року звернулася до суду із адміністративними позовом, яким просила зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити в її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки та 9 місяців 2008 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач отримує підвищення до пенсії як учасник війни.
За аналогією закону суд першої інстанції застосував ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Оскільки, за вибором позивача їй з 01.08.1996 року виплачується підвищення до пенсії як учаснику війни, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року по справі №2а-5822/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ
В повному обсязі ухвалу складено 15.06.2010 р.