ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 року № 19223/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 16.12.2008 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року позов задоволено частково, зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова здійснити нарахування та виплату з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. включно та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007-2008 роки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Поряд з тим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) та який судом першої інстанції безпідставно поновлено.
Враховуючи, що виникнення права позивача на перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік пов»язане із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., яке було у встановленому законом порядку опубліковане, тому строк звернення до суду слід рахувати саме з цього часу і закінчився такий строк 09.07.2008 р.
Оскільки позивач звернувся до суду в 16.12.2008 року, пропустивши, таким чином, строк звернення до суду в частині вимог за період з 09.07.2007 р. по 15.12.2007 р., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 16.12.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. – часу ухвалення рішення Конституційним Судом України по 31.12.2008р., а покликання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 197, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року по справі №2а-9692/08 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про зобов’язання вчинити дії задоволити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2007-2008 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 16.12.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та згідно із вимогами Закону України №1691-VI від 18 лютого 2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ