ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2010 року № 25103/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Довгополова О.М., Сапіги В.П.
при секретарі – Поворознику Д.Б.,
розглянувши в відкритому засіданні в залі суду в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області на постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року у справі №2а-76/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області про зобов»язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 23.01.09р. звернулась до суду із адміністративними позовом, яким просила зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області нарахувати та виплатити в її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2006 р. по 01.12.2008р.
Постановою Ратнівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії як дитині війни із урахуванням підвищення на 30% мінімального розміру пенсії за віком, згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007-2008 роки.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування, на яку покликається відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з тим, постановляючи рішення про виплату позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за грудень 2008 року суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги стосувалися лише періоду до листопада 2008 року включно, а тому в цій частині постанову слід скасувати, а в решті залишити без змін.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, в частині постановлення рішення про виплату позивачу підвищення до пенсії за грудень 2008р., а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню, в решті постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області задоволити частково.
Постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року у справі №2а-76/09 в частині виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за грудень 2008 р. скасувати.
В решті постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року у справі №2а-76/09 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ О.М. ДОВГОПОЛОВ
В.П. САПІГА