ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року № 30266/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницькій області на постанову Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2009 року у справі №2а-1067/09 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницькій області про зобов»язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 в 09.04.2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити в її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2008 рік.
Постановою Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії як дитині війни із урахуванням підвищення на 30% мінімального розміру пенсії за віком, згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2008 рік.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування, на яку покликається відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам»янець-Подільському районі Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2009 року у справі №2а-1067/09 – без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ М.А. ПЛІШ
Т.В. ОНИШКЕВИЧ