ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року № 29716 /09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 27.02.2009 року у справі за позовом прокурора м. Трускавця в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року прокурор м. Трускавця в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор м. Трускавця в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_1 являється матір’ю малолітньої дитини. Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), право на допомогу за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною. А розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, зазначена грошова допомога виплачувалась їй відповідачем у неповному розмірі. Позивачка просила зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради провести перерахунок та виплатити їй суму не отриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 27.02.2009 року позов прокурора м. Трускавця в інтересах ОСОБА_1 задоволено, а саме зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради провести виплату ОСОБА_1 провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» .
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради, подавши на неї апеляційну скаргу.
У поданій апеляційній скарзі відповідач управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007р. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено істотне порушення норм бюджетного законодавства України.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона являється матір’ю малолітньої дитини, та фактично здійснює за нею догляд.
Колегія суддів відзначає, що згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), право на допомогу за дитиною до осягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1, щодо зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та постанови КМ України № 32 від 16.01.2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206, 254 КАС України колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради залишити без задоволення.
Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 27.02.2009 року у справі № 2-а-39/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
М.А. Пліш