АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 9496/2010 року Головуючий по 1-й інстанції:
Світська О.В.
Суддя-доповідач: Корнієнко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року вересня місяця 08 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Гальонкіна С.А.,
Суддів : Корнієнка В.І., Абрамова П.С.,
При секретарі : Коротун І.В.,
розглянула у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовувати тим, що 17 жовтня 2006 року на 194 км. Автодороги Суми-Полтава-Олександрія відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Major , державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля Mersedes Benz 208 D, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 під керуванням водія ОСОБА_4.
Згідно постанови Кременчуцького районного суду від 16 листопада 2006 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та позбавлено права управління транспортним засобом на 6 місяців.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні в хірургічному відділенні Городищинського районного територіального медичного об?єднання, купував ліки на суму 1315 гривень 15 копійок. Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту якого складає 45 048 гривень.. Вказували на те, що діями відповідача ОСОБА_5 позивачам також було спричинено моральну шкоду, яку вони оцінили в сумі по 5000 гривень на кожного та просили стягнути з ОСОБА_5.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 44 585 гривень 14 копійок вартості поновлювального ремонту автомобіля, 2000 гривень в відшкодування моральної шкоди, та 6997 гривень 50 копійок судових витрат по справі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 315 гривень 15 копійок в відшкодування матеріальної шкоди та 4000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.
ОСОБА_3 не погодилася з вказаним рішенням та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення змінити та стягнути на її користь і користь співпозивача ОСОБА_4 матеріальну шкоду з власника автомобіля ОСОБА_6.
Апелянт вважає рішення таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, оскільки в матеріалах справи відсутні дані підтвердження правових підстав володіння ОСОБА_5 автомобілем, під керуванням якого було спричинено дорожньо-транспортну пригоду. Також ОСОБА_3 вказувала на те, що відповідальність про відшкодування шкоди має бути покладена на власника автомобіля..
Колегія суддів, заслухавши доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково за наступних підстав.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно до п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що 17 жовтня 2006 року на 194 км. Автодороги Суми-Полтава-Олександрія відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Major , державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля Mersedes Benz 208 D, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 під керуванням водія ОСОБА_4.
Згідно постанови Кременчуцького районного суду від 16 листопада 2006 року ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні ДТП, вказавши на те, що саме він не впевнився у безпеці руху та допустив зіткнення, внаслідок чого його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та позбавлено права управління транспортним засобом на 6 місяців.
Також судом встановлено, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні в хірургічному відділенні Городищинського районного територіального медичного об?єднання, купував ліки на суму 1315 гривень 15 копійок.
Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту якого відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 13/10 від 15 квітня 2010 року складає 38 470 гривень 51 копійка та вартість відновлювального ремонту цього ж автомобіля внаслідок корозії , яка з?явилася за час вимушеного простою складає – 6 114 гривень 63 копійки.
Виходячи з положень ст. 22, 1166 ЦК України, районний суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачам матеріальної шкоди.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди” розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо ), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. ... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди та порядок її відшкодування, які не піддаються сумніву апелянтом.
Проте колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачам за наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази щодо правових підстав володіння ОСОБА_5 автомобілем Renault Major , державний номер НОМЕР_1, під час керування яким він став учасником дорожньо-транспортної пригоди.
В свою чергу, висновок суду відносно надання власником автомобіля ОСОБА_5 такого документа на підтвердження правових підстав для керування транспортним засобом, з посиланням на відсутність спростування цього у протоколі ДАІ при його складенні, з урахуванням норм ч. 3 ст. 213 ЦПК України, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Нормами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Згідно роз?яснень, наданих Пленумом ВСУ у постанові № 6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” зі змінами та доповненнями, ( абз. 3 п. 3 постанови ) володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця ( не була забезпечення належна охорона і т.п. ), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
З урахуванням викладеного та доказів, що маються в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що неправомірному заволодінню ОСОБА_5 автомобілем Renault Major , державний номер НОМЕР_1, під керуванням якого останній став учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої були спричинені матеріальні збитки позивачам, сприяла винна, протиправна поведінка власника автомобіля ОСОБА_6, яка не забезпечила схоронюваність належного їй майна.
На підставі цього, вбачаються підстави для покладення обов?язку по відшкодування матеріальної шкоди і на володільця джерела підвищеної небезпеки, ступінь вини якої колегія суддів вважає меншим, ніж винність протиправних дій ОСОБА_5, і у математичному співвідношенні поділяє на 40 та 60 відсотків відповідно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2010 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та постановлення нового стягнення даної шкоди на користь ОСОБА_3 з відповідачів ОСОБА_5 26751 гривню 08 копійок матеріальної шкоди та ОСОБА_6 - 17834 гривні 06 копійок матеріальної шкоди, і на користь ОСОБА_4 – з ОСОБА_5 789 гривень 09 копійок матеріальної шкоди та ОСОБА_6 - 526 гривень 06 копійок матеріальної шкоди.
З урахуванням цього, беручи до уваги норми ст. 88 ЦПК України, зміні підлягає рішення і в частині розподілу судових витрат, у зв’язку з чим на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 необхідно стягнути 4198 гривень 50 копійок судових витрат та ОСОБА_6 - 2799 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, пов?язаних з розглядом справи.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2010 року – скасувати частково .
Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 26751 гривню 08 копійок та з ОСОБА_6 - 17834 гривні 06 копійок вартості відновлювального ремонту автомобіля, а також з ОСОБА_5 - 4198 гривень 50 копійок судових витрат та ОСОБА_6 - 2799 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 789 гривень 09 копійок матеріальної шкоди та ОСОБА_6 - 526 гривень 06 копійок у відшкодування матеріальної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя: /підпис/ С.А. Гальонкін
Судді : /підпис/ В.І. Корнієнко /підпис/ П.С. Абрамов
КОПІЯ
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області __________ В.І. Корнієнко