УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-636/2010р.                                                                                         Головуючий у суді І–ї інстанції: Чабаненко В.О.

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України – Т. З. Доповідач: Ландар О. В.

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати  у кримінальних справах

  апеляційного суду Полтавської області  в  складі:

головуючого                                                       Ландар О. В.,

суддів                                                       Тараненка Ю.П., Гонтар А.А.                                              

за участю прокурорів                           Гриня  Н. Г.,  Подворчана Ю.М.

при секретарях                                    Козин Н.В., Гнітько  А.М.                  

 захисників                                           ОСОБА_4, ОСОБА_5

 засудженого                                                  ОСОБА_6

розглянувши 28 грудня 2010 року  у відкритому  судовому засіданні в м.  Полтаві матеріали кримінальної справи  за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_6  з внесеними  доповненнями та помічника Лубенського  міжрайонного прокурора на  вирок Лубенського  міськрайонного суду  Полтавської області  від  7 червня  2010 року,  -

в с т а н о в и л а:

 Цим  вироком

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та  мешканця  АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України, з середньою освітою,  одруженого,  не працюючого, в силу ст. 89  КК  України раніше  не судимого,-

засуджено за  ч. 2 ст. 186 КК  України на  чотири  роки позбавлення  волі.

              Постановлено  стягнути з засудженого  ОСОБА_6 в  рахунок  відшкодування  матеріальної  шкоди на  користь потерпілих:

•   ОСОБА_7 – 3 705 грн.,

•   ОСОБА_8 – 1 588 грн.,

•   ОСОБА_9 -  1 620 грн.,

•   ОСОБА_10 – 4 177 грн. 50 коп.,

•   ОСОБА_11 – 445 грн.,

•   ОСОБА_12 – 6 817 грн. 60 коп.,

•   ОСОБА_13 – 575 грн.

              Згідно ст. 81 КПК  України по справі вирішено питання речових доказів.  

              За вироком  суду  ОСОБА_6  визнано винним  у  вчиненні  у м.Лубни в нічний час  дванадцяти пограбувань жінок за  слідуючих обставин.

Епізод№ 1.

 24 лютого  2009 року,   о 2 годині ночі,  засуджений ОСОБА_6 знаходячись поблизу  магазину « Малятко », що  по вул. Я. Мудрого  в м.  Лубни,  помітив  потерпілу  ОСОБА_8,  яка рухалася в напрямку  площі  Кузіна.  Наздогнавши останню,  ОСОБА_6,  схопив потерпілу  однією  рукою  за шию, а іншою прикрив рот, та відкрито  викрав  з  кишені її  куртки  мобільний телефон  « Самсунг  Х 680 » вартістю  400 грн. 34  коп. з  сім – картою  оператора  мобільного  зв’язку  МТС вартістю  25 грн.  Після  цього він повалив  потерпілу ОСОБА_8  на землю та  зірвав з шиї  золотий ланцюжок   вагою  5, 7  г вартістю 648 грн. з  хрестиком  з того ж дорогоцінного  металу  вагою  2 г  вартістю  460 грн. і  зняв з  пальця  золоту  каблучку вагою  3, 35 г  вартістю  480  грн., спричинивши матеріальну шкоду в розмірі 2 013 грн.  34  коп.

Епізод № 2.

 7 березня  2009 року, о  24 годині,  ОСОБА_6  знаходячись поблизу будинку  № 46, що  по вул.  Я.Мудрого в м.  Лубни,  помітив  потерпілу  ОСОБА_14, яка  рухалася  в напрямку  площі  Ярмаркової.  Наздогнавши останню,  ОСОБА_6,  повторно  відкрито  вирвав з  її рук   сумку з  шкірозамінника  вартістю  100 грн.,  в якій  знаходилися   належні  їй  мобільний телефон  « Самсунг  С 210 » вартістю 200 грн. з  сім – картою оператора  мобільного  зв’язку МТС  вартістю  25 грн.,  на  рахунку  якої  знаходилися  кошти в сумі  20  грн. та  срібний  ланцюжок  з хрестиком  загальною  вагою 4 г і вартістю  60 грн. Заволодівши майном засуджений  ОСОБА_6 з  місця пригоди зник,  заподіявши потерпілій  ОСОБА_14   матеріальну шкоду в сумі  405 грн.

Епізод № 3.

12 березня  2009 року,  о  24  годині, ОСОБА_6  перебуваючи поблизу  будинку  культури, що по вул.  І. Франка  в  м. Лубни,  помітив  потерпілу  ОСОБА_15,  яку наздогнав та відкрито заволодів її  мобільним  телефоном  « Самсунг  С  210 » вартістю  200 грн. з  сім – картою оператора  мобільного  зв’язку  МТС вартістю  25 грн.,  на рахунку  якої  знаходилися  кошти в сумі  50 грн.,  спричинивши потерпілій  матеріальну  шкоду в розмірі  275 грн.

Епізод № 4.

17  березня  2007 року,  о  23 год.  30 хв., засуджений ОСОБА_6  знаходячись поблизу  наркологічного диспансеру, що по вул. Радянській  в  м.  Лубни, відкрито  вирвав з рук потерпілої  ОСОБА_16 Б мобільний телефон  « Нокіа 1208 » вартістю  150 грн. з сім – картою оператора  мобільного  зв’язку з  МТС вартістю  25 грн., на рахунку  якої  перебували  кошти в сумі  5 грн., заподіявши  потерпілій  матеріальні  збитки в розмірі  180 грн.  

Епізод № 5.

 2  квітня  2009 року, о  23 год.  50  хв.  ОСОБА_6, перебуваючи поблизу  ресторану  « Волдо », що по вул. Радянській  в м. Лубни,  відкрито зірвав з  плеча  потерпілої  ОСОБА_7  шкіряну  жіночу  сумку  вартістю  290 грн.,  в якій  знаходилися мобільні телефони  « Нокіа  1200 » вартістю  260 грн. з сім- картою оператора  мобільного  зв’язку « Джинс » вартістю  25 грн., на рахунку  якої  перебували кошти в  сумі  10 грн.,  « Нокіа N – 76 » вартістю 2 300 грн. з  сім – картою оператора  мобільного « Лайф » вартістю 25 грн.,  на  рахунку  якої знаходилися  кошти в  сумі  5 грн. та  гроші  в сумі  500 грн., а також  паспорт  громадянки  України та  ідентифікаційний  код,  спричинивши  останній  матеріальну шкоду  в розмірі  3 415  грн.

Епізод № 6.

23  квітня  2009 року, о  23 год.  30 хв. засуджений ОСОБА_6, знаходячись поблизу  ЗОШ № 1, що по вул. Я. Мудрого  в м. Лубни.   зірвав з плеча ОСОБА_13 шкіряну  сумку вартістю  100  грн., в якій  знаходився  мобільний телефон  « Нокіа  7070 » вартістю  450 грн.  з сім – картою оператора мобільного зв’язку « Лайф » вартістю  25 грн., заподіявши останній  матеріальну  шкоду в  розмірі  575 грн.

Епізод № 7.

10 червня  2009 року,  о 2 год.  30 хв., перебуваючи на  вул. Садовій  в м.  Лубни, ОСОБА_6 відкрито заволодів належним потерпілій ОСОБА_10 мобільним  телефоном  « Самсунг  Х 460 » вартістю  250 грн. з  сім – картою оператора  мобільного  зв’язку  МТС вартістю  25 грн., на  рахунку  якої перебували  кошти  в сумі  20  грн. Після  чого,  зваливши  потерпілу  на землю, зірвав  з  неї  золотий  ланцюжок  вагою  5 грн. вартістю  500 грн. та з зняв з пальців рук дві  золоті  каблучки вагою 1, 5 г кожна та вартістю  375 грн. кожна,  золоту  каблучку  вагою  2, 5 г  вартістю  625 грн.,  срібний  ланцюжок  вагою  2 г  вартістю  30  грн.,  срібний  хрестик  вагою  1, 5  г вартістю  22 грн.  50  коп. та  срібний  браслет  вагою  3 г в вартістю  45 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду  на загальну суму  3  517  грн.  50 коп.

Епізод № 8.

  13  червня  2009 року, о  22  год.  20 хв.  ОСОБА_6, перебуваючи  поблизу  магазину  « Стимул », що  по вул. Першотравневій   в  м. Лубни зірвав з  плеча потерпілої  ОСОБА_17 сумку, в якій  знаходилися  мобільний телефон  « Самсунг  С 230 » вартістю  300 грн. з  сім – картою  оператора  мобільного  зв’язку  МТС  вартістю  25 грн., на рахунку  якої  знаходилися кошти в сумі  20 грн. та  злотий  ланцюжок  вагою 2, 5  г  вартістю  600 грн.,  спричинивши останній  матеріальну  шкоду  на загальну суму  945 грн.

Епізод № 9.

 21  червня  2009 року, о  23 год.  30 хв. засуджений ОСОБА_6, перебуваючи на  площі  Ярмарковій, що в м.  Лубни,  помітив потерпілу  ОСОБА_11,  яка  рухалася в напрямку  вул.  Гомона.  Наздогнавши  останню, ОСОБА_6 відкрито  вирвав з її  рук  мобільний телефон  «Самсунг Х 100 » вартістю  200 грн. з  сім – картою  оператора  мобільного  зв’язку  МТС  вартістю  25 грн., на  рахунку  якої  знаходилися  кошти  в  сумі  10 грн.,  спричинивши  потерпілій  ОСОБА_11 матеріальні  збитки в розмірі  235 грн.

Епізод № 10.

 24  червня  2009 року,  близько  23  години ОСОБА_6, знаходячись на площі  Ярмарковій  в  м.  Лубни наздогнав потерпілу  ОСОБА_9 і,  схопивши її однією рукою за  одяг, а іншою -  прикриваючи  рот,  звалив на землю, та відкрито  викрав  у неї  мобільний телефон « Нокіа  7373 » вартістю  1 495 грн. з  флеш  - картою пам’яті об’ємом 2 Гб вартістю  100 грн. та  сім – картою  оператора  мобільного зв’язку  «Київстар» вартістю  25 грн.,  спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну  суму 1  620 грн.

Епізод № 11.

4 липня 2009 року, о  24  год.  10 хв.,  ОСОБА_6,  перебуваючи поблизу  під’їзду будинку  № 27/49, що  по вул. Радянській  в м. Лубни,  зірвав  з шиї  потерпілої  ОСОБА_12  золотий  ланцюжок  вагою  6, 4 г  вартістю 2  300  грн.  та  відкрито  викрав її  сумку  вартістю  200 грн.,  в  якій знаходилися  мобільні телефони « Самсунг  Е 490 » вартістю  1000 грн. з  сім – картою  оператора  мобільного  зв’язку  МТС вартістю  25 грн., « Сіменс А 57 » вартістю 100  грн. з сім – картою  оператора  мобільного  зв’язку з МТС вартістю  25 грн.,  гаманець  вартістю  50  грн. з  грішми в сумі  80 грн. та  золотий ланцюжок  вагою  1, 6 г  вартістю  231, 6 грн. з хрестиком  вагою  2,3  г вартістю 529 грн. та  чотирма   каблучками     загальною вагою 10, 34  г та  загальною  вартістю 2 277 грн., а всього речами на загальну суму 6 817 грн.  60  коп.

Епізод № 12.

10  липня  2009 року, о 3 годині ночі, знаходячись  на  перехресті  вулиць  Плеханова  та  Я. Мудрого в м. Лубни,  засуджений ОСОБА_6 зірвав з плеча потерпілої  ОСОБА_19 сумку  вартістю  150 грн., в якій знаходився  мобільний телефон  « Нокіа  1208 » вартістю  200 грн. з двома сім – картами  оператора  мобільного  зв’язку  Київстар та  МТС  вартістю   по 25 грн. кожна, завдавши  потерпілій  матеріальної шкоди в розмірі  400 грн.  

Засуджений  ОСОБА_6 у апеляційній скарзі та доповненнях до неї, визнаючи вину у  пограбуванннях  потерпілих  ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 заявляє, що решта  епізодів йому нав’язана, цих злочинів  він  не  вчиняв,   явки з повинною писав  внаслідок  застосування  до нього недозволених методів  слідства.  Жодна з  цих  потерпілих не  змогла  його  впізнати як  особу, що  вчинила  пограбування.

Вважає, що досудове і судовне слідство проведені з обвинувальним ухилом, необ’єктивно і однобоко.  За таких обставин,  засуджений  ОСОБА_6 просить  виключити з вироку  10  епізодів  злочинної діяльності  за недоведеністю  його  участі  у  вчиненні  цих  злочинів та  пом’якшити  йому  покарання з застосуванням  статей  69 і  75 КК  України з урахуванням  з’явлення  з зізнанням,  щирого карання,  активного сприяння  розкриттю  злочину,  наявності на  утриманні   малолітньої  дитини та  вчинення  пограбувань  внаслідок  збігу  тяжких  сімейних обставин.

В апеляції помічника  Лубенського  міжрайонного прокурора ставилося питання про  скасування вироку  суду  у зв’язку з  надмірною м’якістю  призначеного ОСОБА_6 покарання, постановлення  апеляційним  судом  нового  вироку, з обранням засудженому покарання у   виді  шести років  позбавлення  волі.

В процесі часткового судового слідства прокурор направив до апеляційної інстанції письмові доповнення до апеляції, відповідно до яких він уже ставить питання не тільки про призначення засудженому ОСОБА_6 більш суворого покарання, а й виключення із його обвинувачення двох епізодів грабежів – стосовно потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_19 та направлення кримінальної справи у цій частині на додаткове розслідування.

За змістом ч.1ст.355 КПК України особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду лише до початку розгляду справи в апеляційному суді.

  Оскільки доповнення до своєї апеляції державний обвинувач в порушення вимог закону подав у процесі судового розгляду, після отримання матеріалів судового доручення, такі доповнення не можуть бути предметом апеляційного розгляду, тому колегія суддів відмовляє у їх прийнятті та розглядає лише первинну апеляцію прокурора.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Заслухавши  доповідача, думку прокурора Подворчана Ю.М. про небхідність постановлення більш суворого вироку і  часткове задоволення   апеляції засудженого шляхом виключення двох епізодів грабежу,  пояснення ОСОБА_6 і його  захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які  просили виключити із вироку десять епізодів пограбувань та пом’якшити покарання засудженому,  перевіривши  матеріали справи та обговоривши мотиви принесених  апеляцій, колегія суддів вважає,  що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_6 у пограбуванні потерпілих ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 за наведених у вироку обставин ніким із учасників процесу не оспорюються, є вірними та підтверджені сукупністю доказів, наведених у вироку.

Кваліфікація  цих злочинів за ч.2 ст.186 КК Українии, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно є правильною і никим під сумнів не ставиться.

Однак вирок суду щодо обвинувачення ОСОБА_6 по решті епізодів грабежів, за якими він також визнаний винним, грунтується на недостатньо перевірених на сумнівних доказах.

Вбачається, що визнаючи свою провину лише по двох епізодах, засуджений ОСОБА_6 стверждував, що усі інші злочини були нав’язані йому працівниками дізнання, які застосовували до нього незаконні методи слідства.

Наявні у справі фактичні дані та додаткові докази, отримані в ході часткового судового слідства засвідчують, що після виклику ОСОБА_6 в кінці червня 2009 року до міського відділення міліції, він наступного ранку був госпіталізований до Лубенської ЦМЛ з діагнозом: струс головного мозку, тупа травма грудної клітки, забій м’яких тканин.

Із його заяв, скарг а також записів у медичній документації видно, що ці тілесні йому спричинили оперативні працівники міліції, домагаючись визнання по нерозкритих злочинах. Але ці заяви засудженого належним чином не перевірені. На думку колегії суддів, перевірка була формальною, необ’єктивною і однобокою, її фактично здійснювали працівники  того ж відомства – органів внутрішніх справ, а помічник прокурора лише дооформив матеріали та поспішно ухвалив процесуальне рішення.

Як на головні докази вини  ОСОБА_6 у вчиненні ще десяти аналогічних злочинів, органи слідства послалися на його явки з повинною, протоколи оглядів місця події та відтворення події злочину.

Відповідно до ч.1ст.96 КК україни явка з повинною – це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлений ним, до порушення проти нього кримінальної справи.

Між тим усі явки з повинною ОСОБА_6 з’явилися у період його затримання, написані вони під один шаблон з використанням специфічних термінів, не властивих для побутової лексики.

Видно також, що після отримання явок з  повинною та маючи заяви потерпілих  слідчий Бондаренко О.І., судячи зі складених ним же процесуальних документів, оглядав місця злочинів. Проте у жодному випадку при огляді місць події потерпілі або затриманий  присутні не  були. Відтак, ці місця злочинів визначав сам слідчий, а тому протоколи огляду місць події не можуть мати ніякого доказового значення.

Як вказував засуджений, замість відтворення обставин події його фактично фотографували на тих місцях, які  указували оперативні працівники та слідчий, при цьому у обох випадках був лише один понятий – у першому випадку бувший працівник міліції «штатний понятий», в іншому - співмешканець потерпілої.

Відповідно до ч.3ст127 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства.

Колегією суддів встановлено, що 29 жовтня 2009року при відтворенні обставин події з засудженим ОСОБА_6, на порушення вимог закону, у якості понятого дійсно був залучений співмешканець потерпілої  ОСОБА_20 - ОСОБА_21 (т.2а.с.41,110-131).

В протоколі відтворення від 29.10.09р. указано, що на початку цієї процесуальної дії ОСОБА_6 добровільно при понятих розповів про обставини вчинення злочинів. Це категорично заперечував засуджений, пояснюючи, що ніякого допиту не було.

 Його доводи підтверджуються і матеріалами справи, оскільки текст вписаних у протокол за допомогою комп’ютерної техніки пояснень ОСОБА_6 повністю скопійований з попереднього протоколу його допиту у якості обвинуваченого (т.1а.с.110-113,107-109).

У процесуальних документах досудового слідства також зафіксовано,  що 26.09.09р.  в ході перевірки показань ОСОБА_6 на місці, із каналізаційного колодязя, на який той вказав, була вилучена сумка, викрадена у потерпілої ОСОБА_7 (т.1а.с.104).

В той же час сама потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що про знайдення  сумки їй ще за три місяці до цього говорив працівник міліції Бобрицький, але повідомив, що віддадуть її пізніше. Фактично сумка потерпілій була повернута тільки у вересні (т.3а.с.134), тобто після відтворення.

Більше того, потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_10 в суді першої інстанції заявляли, що   злочини проти них вчинялися не у тих місцях, на які вказував ОСОБА_6.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд намагався допитати усіх понятих, які були задіяні при проведенні  вказаних  процесуальних дій, однак за судовими повістками  вони не з’являлися, а ухвала колегії суддів про примусовий привід свідків так і залишилася без виконання.При цьому, не зважаючи на те, що копія ухвали про примусовий привід направлялася для контролю прокурору, про причини  її невиконання апеляційний суд не повідомили ні виконавці – Лубенський МВ  УМВС України в Полтавській області, ні прокурор.

По справі виявлена суттєва неповнота і неправильність досудового слідства.

Аналіз матеріалів справи засвідчує, що отримавши визнавальні свідчення від ОСОБА_6, органи слідства фактично обмежились ними і на порушення вимог ст.22 КПК України не стали ретельно  з’ясовувати усіх обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення, як тих, що викривають обвинуваченого, так і виправдовують його.

Так, ОСОБА_6, зокрема, було висунуто обвинувачення у пограбуванні на першу годину ночі 4 липня 2009року потерпілої ОСОБА_12 та о 3 годині ночі 10 липня  потерпілої ОСОБА_19, коли за словами засудженого він перебував на лікуванні від міліцейських побоїв.

Для перевірки алібі засудженого колегія суддів давала судове доручення, в ході виконання якого були отримані дані про те, що дійсно у цей період ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні, розміщувався на четвертому поверсі і покинути приміщення лікарні у нічний час не міг.

За даними протоколу обшуку від 19.10.09р. у кімнаті засудженого ОСОБА_6 у с.Олександрівка була вилучена сім-картка оператора мобільного зв’язку МТС із викраденого телефону.

Видно, що обшук був проведений не відразу після затримання ОСОБА_6, а на закінчення четвертої неділі його ув’язнення та через сімнадцять днів після отримання судового дозволу. Обшук відбувався і без участі ОСОБА_6, тоді як згідно з матеріалами слідства той давав добровільні явки з повинною, однак видати викрадене майно йому  чомусь ніхто не пропонував, що лежить за межами логіки.

Між тим, як пояснила в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_22, коли вони з чоловіком у якості понятих на прохання батька засудженого прийшли у господарство ОСОБА_6, працівники міліції уже знаходились у їх оселі. В подальшому ніякого обшуку  по суті не було. Один із міліціонерів відразу направився до шафи та знайшов на ній сім-картку. Це викликало здивування у присутньої матері засудженого, яка стверджувала, що незадовго перед цим прибирала у кімнаті сина і ніяких речей на шафі не було. Тому обставини виявлення речового доказу, на її думку, не виключають  підтасовки.

Крім того свідок категорично ствердила, що засуджений ОСОБА_6 7 березня 2009 року до ночі знаходився у їхньому селі Олександрівка на поминках, за 18 кілометрів від м. Лубни і вчинити там злочин о 24 годині, як указано в обвинуваченні, фізично не міг.

Вбачається також, що досудове слідство за фактом пограбування ОСОБА_10 за постановою слідчого від 18.08.09 року було призупинено, а потім без винесення процесуального рішення було відновлено (т.1а.с.183)

Усі ці порушення та суттєві прогалини досудового слідства не потрапили в поле зору місцевого суду, який постановив вирок.

Між тим, відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства обвинувальний вирок може грунтуватися лише на сукупності перевірених в судовому засіданні та узгоджених між собою доказів, достовірність яких не викликає будь-яких сумнівів.

Оскільки вирок по даній справі таким вимогам не відповідає,  на що обгрунтовано указує ОСОБА_6 у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне його змінити, та виключити із обвинувачення засудженого  ОСОБА_6 десять епізодів грабежів щодо потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10,ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_19 (епізоди №2-9,11,12)   за недоведеністю його вини у вчиненні цих злочинів.

У зв’язку суттєвим  зменшенням об’єму обвинувачення ОСОБА_6 – виключенням більшості епізодів грабежів, підлягає пом’якшенню і покарання, обране засудженому. При цьому колегія суддів враховуючи повне визнання вини засудженим у вчиненні злочинів, які доведені, його каяття,  активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивну характеристику, вважає за можливе застосувати ст.69 КК України і обрати йому покарання нижче від найжчої межі кримінального закону.В той же час, виходячи з характеру злочину, його тяжкості і того, що ОСОБА_6 уже притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, колегія суддів правових підстав для застосування ст.75 КК України, про що просить засуджений, не знаходить.

 З огляду на наведене  та керуючись статтями  365 і  366  КПК України,  колегія  суддів  апеляційного суду, -

  У Х В А Л И Л А :

              Апеляційну скаргу засудженого  ОСОБА_6  частково задовольнити, апеляцію  помічника  Лубенського  міжрайонного  прокурора  залишити без задоволення.

 Вирок  Лубенського міськрайонного суду  від 7  червня  2010 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Виключити із об’єму обвинувачення ОСОБА_6  за ч.2 ст.186 КК України десять епізодів грабежів (епізоди №2-9,11,12) а саме щодо потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10,ОСОБА_17,ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_19 у зв’язку з недоведеністю його вини у вчиненні цих злочинів, та рекомендувати прокуратурі області поставити їх на облік як нерозкриті злочини і організувати їх розслідування.

Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з засудженого ОСОБА_6 грошових сум на користь потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Пом’якшити покарання призначене ОСОБА_6 за ч.2ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.

                                                                 с у д д і :

  Ландар О.В.                                  Тараненко Ю.П.                               Гонтар А.А.