ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року № 29079/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2009 року у справі № 2а-555/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов»язання вчинити дії
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 04.03.2009 року звернулась до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2008 роки.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії як дитині війни із урахуванням підвищення на 30% мінімального розміру пенсії за віком, згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007рік» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007рік.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Поряд з тим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Враховуючи, що виникнення права позивача на перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік пов»язане із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., яке було у встановленому законом порядку опубліковане, тому строк звернення до суду слід рахувати саме з цього часу і закінчився такий строк 09.07.2008 р.
Оскільки позивач звернувся до суду 04.03.2009 року, то строк звернення до суду за 2007 рік ним пропущено, а покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог за 2008 рік, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік» визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22.05.2008р. Відповідно саме з 22.05.2008р. відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. застосуванню не підлягає, оскільки суперечить закону, отже позовні вимоги за 2008 рік підлягають частковому задоволенню з 22.05.2008р. - часу ухвалення рішення Конституційним Судом України по 31.12.2008р.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задоволити частково.
Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2009 року у справі № 2а-555/09 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов’язання вчинити дії задоволити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2008 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
Т.В. ОНИШКЕВИЧ