ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року №29144/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді
суддів Старунського Д.М.,
Багрія В.М., Богаченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и л а:
Позивачі 10.03.2009 року звернулися в суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації в якому просять нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» якими було зупинено норми ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» та норми ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Щодо виплати за 2008 рік то розмір виплати чинним законодавством врегульовано та допомога була виплачена в повному обсязі, в ідповідачем в порядку ст.99, 100 КАС України заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, а відтак в задоволенні вимог позивача щодо виплати допомоги за 2007-2008 роки слід відмовити.
Не погодившись з таким рішенням суду першої ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що згідно ст.22 Конституції України к онституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому позов підлягає повному задоволенню.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 являється матір’ю ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 являється матір’ю ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 являється матір’ю ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 являється матір’ю ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 та фактично здійснюють догляд за дітьми.
Згідно довідок наявних в матеріалах справи як особи, що фактично здійснюють догляд за дітьми, за 2007-2008 роки позивачі отримали щорічну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними абз.3 ч.2 ст.56, п.п.7, 14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» та ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, розрахунок зазначеної допомоги, необхідно проводити в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років в 2007 році з 9 липня.
Згідно ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно (ч.1 ст.14 вищенаведеного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначається на момент виплати допомоги згідно із законом України про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання відповідача на пропущення позивачами річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно відмовлено правомірно у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду позивачем на чому наполягав відповідач.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, а саме п.23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Вищенаведена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) і, відповідно, залишається чинною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році нарахована і виплачена позивачу вірно, тобто у відповідності до чинного на той час законодавства, а саме ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції викладеній п.23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), а тому в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік відмовлено правомірно.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року у справі №2а-1051/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
С.І. Богаченко