Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.07 Справа № 17/238
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Корсакової Г.В. (доповідач по справі),
суддів: Ільєнок Т.В. суддів: Шевченко В. Ю.
.
при секретарі судового засідання Рустам'ян Е.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Маньков С.А., Яворовенко О.В. -за довіреністю,
від відповідача : ОСОБА_1, ОСОБА_2 -за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 на постанову господарського суду Полтавської області від 19.12.2006 року
у справі №17/238 (суддя Бунякіна Г.І.)
за позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Миргород
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Миргород
про стягнення податкового боргу в сумі 66 446,53 грн.,
в с т а н о в и в :
Миргородська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 66 446,53 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 19.12.2006р. у справі №17/238 позов Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено. Стягнуто з СПД -ФО ОСОБА_3 на користь державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 51 572,94 грн., на користь місцевого бюджету заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14 837,59 грн. та в доход державного бюджету -664,47 грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятою постановою Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу б/н від 11.01.2007р., в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 19.12.2006р. у справі № 17/238, справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.
Апеляційним господарським судом ухвалою від 31.01.2007р. по справі № 17/238 відкрито апеляційне провадження та проведено за ухвалою від 07.02.2007р. необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 12.02.2007р. закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу №837/10/10-019 від 28.02.2007р., в яких просить апеляційні вимоги скаржника залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 19.12.2006 року без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
Представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у запереченнях.
В судовому засіданні, яке відбулось 12.03.2007р. оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова без змін з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Миргородською ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1 за період з 17.03.2005 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складений акт № 31/17-122/НОМЕР_1 від 23.06.2006р., в якому було констатовано порушення відповідачем:
1) пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 , пп. 7.3.1., п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., що призвело до заниження чистої суми зобов'язань з податку на додану вартість за 2005 рік на суму 30 595,46 грн., за 2006 рік на суму 7 927 грн., а саме:
- II кв. 2005р. - 7 080,46 грн.;
- III кв. 2005р.-8 713,50 грн.;
- IV кв. 2005р. - 14 801,50 грн.;
- І кв. 2006р. - 7 927 грн.;
2) ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. та ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р., в результаті чого занижено чистий дохід за 2005 рік на суму 114 412, 20 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2005 рік в сумі 14 873,59 грн. (а.с. 28-33)
Від підписання акту перевірки Відповідач відмовився, в результаті чого було складено акт відмови від підписання акту перевірки № 1/17-130 від 23.06.2006р. (а.с. 35).
На підставі акту перевірки № 31/17-122/НОМЕР_1 від 23.06.2006р. були винесені:
1) податкове повідомлення - рішення № 0000191702/0/78 від 26.07.2006р., яким Відповідачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 573,94 грн., з якої основний платіж становить 38 522,46 грн., а штрафні санкції -13 050,48 грн.;
2) податкове повідомлення - рішення № 0000201702/79 від 26.07.2006р., яким Відповідачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 14 873,59 грн.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон України 2181-ІІІ) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № 0000201702/79 від 26.07.2006р. та № 0000191702/0/78 від 26.07.2006р. були отримані відповідачем, що підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про вручення (а.с. 8). В адміністративному чи судовому порядку зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були, що не заперечувалось представниками відповідача в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, податкове зобов'язання відповідача в сумі, що є предметом розгляду спору у даній справі з урахуванням приписів п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України 2181-ІІІ є узгодженим.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Узгоджене податкове зобов'язання, визначене у податкових повідомленнях-рішеннях № 0000201702/79 від 26.07.2006р. та № 0000191702/0/78 від 26.07.2006р. відповідачем сплачено не було, а тому становить суму податкового боргу.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Матеріалами справи підтверджується, що Миргородською ОДПІ була винесена та надіслана відповідачу перша податкова вимога №1/77 від 11.08.2006р., в якій визначено суму податкового зобов'язання в сумі 66 446,53 грн., у т.ч. за основним платежем -53 396, 05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13 050,48 грн. Зазначена податкова вимога відповідачем не була виконана, хоча отримана ним особисто 25.08.2006р., що підтверджується копією картки поштового повідомлення з відміткою про вручення (а.с. 9-10).
11.09.2006р., у зв'язку з непогашенням суми податкового боргу у встановлені строки, Миргородською ОДПІ винесена друга податкова вимога № 2/83 на ту ж суму податкового зобов'язання, що була визначена до сплати у першій вимозі №1/77 від 11.08.2006р. Друга податкова вимога № 2/83 отримана відповідачем 14.09.2006р., що підтверджується копією картки поштового повідомлення з відміткою про вручення (а.с. 11-12).
Згідно п.п. 6.2.4. п.6.2 ст. 6 Закону України 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Незважаючи на зазначені вище заходи, податковий борг відповідачем погашено не було.
На підставі ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим керуючим було складено акт від 19.09.2006р. №6 про опис активів, на які поширюється право податкової застави, яким здійснено опис 1/3 частини квартири, що знаходиться у власності відповідача згідно свідоцтва про право власності від 11.01.1995 року. З 25.09.2006р. майно приватного підприємця ОСОБА_3, що знаходиться в податковій заставі, було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень, про що Полтавською філією інформаційного центру Міністерства юстиції України надано витяг №9243287 (а.с. 16).
Незважаючи на заходи, що були застосовані до відповідача щодо стягнення податкового боргу у позасудовому порядку, податковий борг погашено не було, а тому Миргородська ОДПІ звернулась про стягнення суми 66446, 53 грн. податкового боргу в судовому порядку.
Місцевий господарський суд дослідивши вищевикладені обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про задоволення позовних вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на порушення місцевим господарським судом ст. 128 КАС України, процесуальних прав відповідача, передбачених ст.ст. 48, 49, 51 КАС України та про те, що зазначення в оскаржуваній постанові про неповідомлення відповідачем про причини неприбуття до суду є таким, що не відповідає дійсності, оскільки останнім на адресу суду надсилались заяви з повідомленням про причини відсутності в судових засіданнях.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань у справі № 17/238, які відбулись 23.11.2006р. та 19.12.2006р.
Прийняття оскаржуваної постанови за відсутності відповідача не призвело до неправильного вирішення справи, а відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Позовні вимоги не спростовані відповідачем і під час апеляційного розгляду справи.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 19.12.2006 року та направити справу на новий судовий розгляд.
Колегія суддів відзначає, що підстави для скасування постанови суду судом апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд передбачені ст.204 КАС України, перелік яких є вичерпним, а саме: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу.
З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови господарського суду Полтавської області та направлення справи на новий розгляд за доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Полтавської області від 19.12.2006р.
Апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -ОСОБА_3 залишається без задоволення.
Керуючись Розділом VІІ „Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 на постанову господарського суду Полтавської області від 19.12.2006 року у справі № 17/238 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Полтавської області від 19.12.2006 року у справі № 17/238 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 17/238 повернути до господарського суду Полтавської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Корсакова Г.В. Судді: Ільєнок Т.В. Судді: Шевченко В. Ю.