Справа № 10-333\2007 р.                                             Головуючий у 1 інстанції - Лихошерст В.В.

Категорія - ст. 186 ч.3 КК України.                            Доповідач - Оседач М.М.

      У Х В А Л А

      І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

3 грудня 2007 року                                   колегія суддів судової палати з

кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі :

головуючого судді - Оседача М.М.

суддів - Кузюри М.М., Баглая І.П.

з участю прокурора - Засоби О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2007 року.

Цією постановою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, громадянина України, раніше судимого: 02.11.2005 року Щорським районним судом за ст.ст. 296 ч. 1, 342 ч. 2, 345 ч. 2, 186 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на не відбутий строк -1 рік 6 місяців 8 днів,

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України,

обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 3 листопада 2007 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи на ґанку районного будинку культури по вул. Леніна в м. Щорс, з метою протиправного заволодіння майном, через віконний отвір, де було відсутнє скло, проник всередину вказаного будинку і викрав з ґрат біля вікна шкіряну куртку вартістю 550 грн., яка належала ОСОБА_2 в якій знаходився гаманець  вартістю  70  грн.,  з грошима в сумі 200 грн.  та  особистими документами. Вахтер ОСОБА_3 намагалася затримати ОСОБА_1 і вимагала залишити викрадену куртку, але останній відкрито заволодів курткою, вирвався і з викраденим втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2. майнову шкоду на загальну суму 820 грн.

Обираючи запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі може ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі та з метою виконання процесуальних рішень по даній кримінальній справі.

Зі змісту скарги ( апеляції ) та доповненні до неї вбачається, що обвинувачений не погоджується з таким рішенням суду і прохає змінити відносно його обраний запобіжний захід на більш м'який - підписку про невиїзд. Свої вимоги мотивує тим, що працівники міліції, які його затримували, а в подальшому і слідча, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, упереджено відносились до його, внаслідок чого були порушені його права. Стверджував, що заявлені відводи як слідчому, так і прокурору не були розглянутими у відповідності до чинного законодавства, а в даний час він незаконно перебуває під вартою за скоєння злочину, до якого він ніяким чином непричетний.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити, думку прокурора про необхідність залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. 16 листопада 2007 року пред'явлено обвинувачення за ст. 186 ч. 3 КК України, тобто, вчинення грабежу з проникненням до приміщення за ознакою повторності.

Обираючи запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_1., суд в повній мірі виконав вимоги ст. 148 КПК України, а саме те, що запобіжний захід застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних дій.

Характер обвинувачення - вчинення грабежу з кваліфікуючими ознаками злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки, а сам злочин віднесений до категорії тяжких. Наведене свідчить, що при іншому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка обвинуваченого.

За наведених обставин, колегія суддів вважає правильним застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу.

Доводи апелянта з приводу його непричетності до скоєного злочину, не можуть бути розглянутими в судовому засіданні, оскільки на даній стадії апеляційного розгляду питання доведеності вини обвинуваченого не розглядається.

Керуючись ст.ст. 148, 165 -2, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Щорського районного суду від 18 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 про обрання йому запобіжного заходу - взяття під варту - без змін.

    С У Д Д І:

М.М. Оседач              М.М. Кузюра  І.ІІ. Баглай