КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-466/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Гром Л.М
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Глущенко Я.Б.,
при секретарі Кочума О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 року задоволено повністю адміністративний позов Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення.
Скасовано податкове повідомлення –рішення Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області №0023191700/0/2072 від 23.11.2009 року.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований у виконавчому комітеті Прилуцької міської ради як фізична особа –підприємець, що підтверджується свідоцтвом про держану реєстрацію №НОМЕР_2. Основним видом господарської діяльності позивача є «Діяльність транспортних агент».
У зв’язку з надходженням до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції заяви позивач про припинення діяльності платника податків, 11.11.2009 року працівником Прилуцької ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкт господарювання за період з 22.11.2007 року по 02.09.2009 року.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт від №1388/17-207/3119909411, в якому зафіксовано, що позивач з початку 2009 року отримав 607124,94 грн. на розрахунковий рахунок, тобто перевищив граничний розмір обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), встановлений ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а тому, починаючи з 4 кварталу 2009 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності і зареєструватись як платник податку на додану вартість, однак цього не зробив.
Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення –рішення №0023191700/0/2072 від 23.11.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з фізичних осіб в розмірі 775,88 грн.
Задовольняючи адміністративний позов ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, отримані позивачем за надані комісійні послуги, тобто кошти, що належать саме позивачу і являються його виручкою від реалізації наданих ним послуг за договорами комісії не перевищували 500000 грн. за рік.
Однак, з такими висновками Чернігівського окружного адміністративного суду не можна не погодитись виходячи з наступного.
Визначальним питанням при вирішені даного спору є правомірність нарахування податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням –рішення.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Отже, надаючи правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування суб'єкту малого підприємництва - платнику єдиного податку податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки, судом апеляційної інстанції враховуються загальні принципи, закріплені у Конституції України та Законі України «Про систему оподаткування», виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Як вбачається із Акту перевірки податковий інспектор, встановивши перевищення позивачем 500 тисячного ліміту, встановленого ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», з наступного податкового періоду, тобто з 4 кварталу 2009 року врахував суму отриманої виручки за договорами комісії –як різниця суми валових доходів та суми понесених позивачем витрат –валових витрат, та визначив суму прибутку, яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, податковим органом враховано, що сума виручки платника єдиного податку-комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, а сума доходу, яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, визначена податковим органом з врахуванням розміру витрат позивача, понесених у вигляді оплати послуг контрагентів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 року постановлена судом з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 року –задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді Т.Р. Вівдиченко
Я.Б. Глущенко
(Повний текст Постанови складено 21.12.2010 року.)