КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-33694/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Бараненка І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, –
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2008 року ПП ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом в якому просила визнати перевірку її господарської діяльності, проведену 07.11.2008 року податковим органом незаконною та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2008 року № 0002232302.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року позов задоволено. Визнано перевірку Бердичівської ОДПІ від 07.11.2008 року незаконною та скасовано рішення Бердичівської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2666,00 грн. від 24.11.2008 року № 0002232302.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Однак з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів частково не погоджується виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що 07.11.2008 року працівниками ДПА в Житомирській області було здійснено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, якою, зокрема, встановлено порушення суб’єктом підприємницької діяльності п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.11.2008 року №06300843/2320.
На підставі акту перевірки відповідачем 24.11.2008 року було винесено рішення № 0002232302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2666 грн., яке позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.
Вирішуючи питання про правомірність проведення перевірки, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України, в даному випадку Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 цього Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Окрім того, ст. 11 регламентує, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби визначаються ст. 11-1 вищенаведеного Закону.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
В матеріалах справи наявні копії направлень на проведення перевірки, видані працівникам податкового органу (а.с.6) та план проведення перевірок, який передбачає проведення перевірок щодо контролю з питань дотримання порядку проведення готівкових розрахунків, наявності торгових патентів та ліцензій відділу оперативного контролю ДПА в Житомирській області на листопад 2008 року.
Згідно зі статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 11-2 вищевказаного Закону може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.
Тому колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання незаконної перевірки помилковим.
Що ж стосується суті вчиненого порушення, то судова колегія в цій частині підтримує висновки суду першої інстанції, який правильно встановив, що рішення № 0002232302 від 24.11.2008 року прийнято відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Під час проведення перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснення позивачем роздрібної торгівлі продовольчими, промисловими товарами та пивом у пляшках і бляшанках без застосування РРО.
Пунктами 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент проведення перевірки здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, шляхом сплати єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Є № 114114 від 15.12.2007 року.
Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, товари, які реалізовувалися у магазині позивача не відносяться до підакцизних товарів, зокрема пиво у пляшках, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08. Пиво до таких товарних груп не відноситься.
Відповідно до п. 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 року №1336, суб”єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, проводять розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках та бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів.
Доказів того, що позивачка здійснює торгівлю підакцизними товарами відповідачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не надано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Бердичівського міськрайонного суду від 19.12.2008 року виправдано ОСОБА_3 в з"язку з відсутнісю в її діях складу правопорушення, передбачено ч.1 ст.155-1 КУпАП (а.с.60-61).
Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду в справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях чи мало місце діяння та вчинено воно цією особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не було надано доказів обґрунтованості та законності прийнятого рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому воно підлягає скасуванню.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області підлягає частковому задоволенню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року –скасуванню в частині визнання перевірки Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 07 листопада 2008 року незаконною з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області –задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання перевірки Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 07 листопада 2008 року незаконною.
У задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_3 до Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції в частині визнання перевірки Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 07 листопада 2008 року незаконною –відмовити.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Грибан І.О.
Бараненко І.І.