КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-85/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришина Р.М.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Явір-плюс»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Явір-плюс»до Головного державного інспектора Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області Довбенка Ігоря Олександровича, Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2010 року Приватне підприємство «Явір-плюс»звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області у якому просило, з наступними змінами, визнати протиправним рішення відповідача «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»№ІЦ-02-12+4 від 28.12.2009р. в частині вилучення у дохід державного бюджету 4208,70грн., та стягнути штраф у сумі 8417,40грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197, 41 КАС України.
Розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ст.13 вказаного Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема, регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.
Так, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Пунктом першим Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. №1010, до послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що тарифи на комунальні послуги в тому числі з вивезення твердих побутових відходів затверджуються органами місцевого самоврядування. Окрім того, органами місцевого самоврядування визначаються виконавці житлово-комунальних послуг.
Матеріалами справи встановлено, з 08 по 12 грудня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області проведено планову перевірку позивача з питань дотримання державної дисципліни цін при формування та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, а також перевірку достовірності наданих матеріалів для отримання висновків щодо економічної обґрунтованості витрат на послуги з вивезення побутових відходів.
За результатами перевірки складено Акт від 21.12.2009р., яким встановлено, що позивачем порушено вимоги законодавства щодо формування ціни та тарифів на комунальні послуги.
Встановлено, що позивач здійснював вивезення сміття на договірних добровільних засадах без затвердження в передбаченому порядку тарифів на вивезення сміття.
Тарифи на комунальні послуги в тому числі з вивезення твердих побутових відходів, що застосовувались ПП «Явір-плюс»в період з 01.01.09р. по 30.06.2009р., формували шляхом складання калькуляції за надані послуги. Окрім того, позивач не був визначений рішенням Вінницької міської ради виконавцем на надання житлово-комунальних послуг.
В порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від. 13.12.2000р №1819 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами»позивач не звертався до відповідача за наданням висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат пов’язаних з наданням послуг із вивезення побутових відходів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач здійснював послуги з вивезення сміття з порушенням вимог щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги органами місцевого самоврядування.
Що стосується розміру санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Відповідно до п.2.1 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами»затвердженої наказом Мінекономіки №298/519 від 03.12.2001р. необґрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при неправомірному застосування вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) –як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства.
Отже, колегія суддів не вбачає порушень при визначенні розміру штрафних санкцій.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Явір-плюс»залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: Н. В. Безименна
Я.С. Мамчур