Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 р. справа № 2а-12285/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Фенделєвій В.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача: Українська Л.С., за довіреністю № 9 від 04 січня 2010 року,
від відповідача: Сізова І.В., за довіреністю № 9780/08 від 08 грудня 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва»
до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області
про визнання частково недійсним рішення № 173 від 20 квітня 2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва» (далі – Позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області (далі – Відповідач, Управління) про визнання недійсним рішення № 173 від 20 квітня 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, частково, а саме: суми штрафу у розмірі 3561 грн. 97 коп. та пені в сумі 23745 грн. 11 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Відповідача № 173 від 20 квітня 2010 року за своєчасно не сплачені суми страхових внесків застосовано штраф у розмірі 8259 грн. 89 коп. та нараховано пені в розмірі 24086 грн. 38 коп. за період з 28 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року.
Не погоджуючись з рішенням Відповідача вказав на те, що з урахуванням приписів та вимог пункту 1 статті 14, пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) мав сплатити страхові внески до 29 числа наступного з звітним місяцем в сумі, що вказана у додатку 23. Згідно пункту 9 статті 20 Закону № 1058 днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Зазначив, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій та пені, що розробило Управління, у деяких періодах мав факт несвоєчасної сплати належної суми страхових внесків Підприємством в період з 28 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року, проте, деякі суми та дати не співпадають з фактичними. На підставі наведеного Підприємством визнається пеня в сумі 341 грн. 27 коп. та штрафні санкції в сумі 4697 грн. 92 коп.
У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на положення статей 18 та 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, відповідно до яких, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески, які підлягають сплаті незалежно від фінансового стану такого платника.
Зазначив, що відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
При цьому, як вказав Відповідач, відповідно до частини 5 статті 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Цей механізм зарахування забезпечує рівність платників у питаннях додержання платіжної дисципліни та відповідальності у разі її порушення.
Також, Відповідач зазначає, що порядок зарахування сплачених поточних платежів, наведений у особовому рахунку страхувальника.
Тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Державне підприємство «Шахтарськантрацит», код ЄДРПОУ 32299510, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 30 квітня 2003 року (а.с. 7).
«Управління допоміжного виробництва» є відокремленим підрозділом державного підприємства «Шахтарськантрацит» без права юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 14 травня 2009 року, включено до ЄДРПОУ за номером 36525715, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Шахтарську як платник страхових внесків за номером 05-55-01-1600 з 02 червня 2009 року (а.с. 6, 89).
20 квітня 2010 року начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську було прийнято рішення № 173 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого Відповідач застосував до Позивача штрафні санкції у розмірі 8259 грн. 89 коп. та нарахував пеню в розмірі 24086 грн. 38 коп. за своєчасно не сплачені суми страхових внесків за період з 28 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року (а.с. 17).
Закон України № 1058 відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 15 Розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Зазначені страхувальники згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці та 4% від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вищенаведеного Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
В розумінні статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до частини 5 статті 20 Закону № 1058 страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Згідно з частиною 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальники зобов’язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Як страхувальником Позивачем до Управління щомісячно надавалися розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для Позивача з урахуванням приписів та вимог частини 1 статті 14, частини 6 статті 20 Закону № 1058 є календарний місяць. За приписами пункту 14 Розділу XV Закону № 1058 гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Згідно частини 2 статті 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 5 статті 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Проаналізувавши вищенаведену норму, суд зазначає, що дана норма при наявності несплаченої недоїмки, пені та фінансових санкцій надає право Управлінню при надходженні коштів від страхувальника скеровувати їх в порядку календарної черговості незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні.
Підприємством до Управління був поданий розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2009 року (а.с. 90-91).
Як вбачається із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% (розділ 1) відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до оспорюваного рішення у позивача виник борг станом на 28 серпня 2009 року у сумі 82598 грн. 92 коп. та станом на 24 вересня 2009 року у сумі 64277 грн. 45 коп. (а.с. 18).
Позивач в період з 29 вересня 2009 року по 31 березня 2010 року здійснював платежі страхових внесків до органу Пенсійного фонду України, що підтверджується наданими Позивачем до суду платіжними дорученнями та виписками з банку (а.с. 8-16, 75-88).
Оскільки останній мав несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції, на підтвердження даного факту Відповідачем надано суду картку особового рахунку страхувальника – Позивача, за період з 01 серпня 2009 року по 01 квітня 2010 року (а.с. 31-33), то Відповідачем правомірно були направлені сплачені Позивачем поточні суми страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Суд зазначає, що згідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, як передбачено частиною 13 статті 106 Закону № 1058.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, ухвалою суду від 30 червня 2010 року по даній справі було призначено судово-економічну експертизу.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 6196/24-6280/25, складеного 19 листопада 2010 року, (а.с. 59-62) експертом по першому питанню зазначено, що в результаті дослідження встановлено, що на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського та звітного обліку відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва» державного підприємства «Шахтарськантрацит» документально підтверджується несплата страхових внесків за липень 2009 року з граничним терміном сплати 28 серпня 2009 року в сумі 83149 грн. 68 коп. Враховуючи, що страхові внески за липень 2009 року в сумі 83149 грн. 68 коп. не значаться сплаченими, розрахована Управлінням Пенсійного фонду України в місті Шахтарську сума пені – 12002 грн. 22 коп. на суму боргу 82598 грн. 92 коп. документально не підтверджується. За даними обліку відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва» державного підприємства «Шахтарськантрацит» не значаться нараховані пеня та штрафи у вересні 2009 року (зі строком сплати 24 вересня 2009 року) та на підставі наданих первинних документів за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2010 року не значиться сплачених сум в рахунок сплати пені та фінансових санкцій. Тобто за даними дослідження документально не підтверджується нарахування пені в сумі 12084 грн. 16 коп. на суму боргу 64277 грн. 45 коп. зі строком сплати 24 вересня 2009 року.
Стосовно другого питання, зазначено, що розмір штрафу, що підлягає нарахуванню згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську № 173 від 20 квітня 2010 року, складає 8314 грн. 97 коп.
Також, у висновку зазначено, що розбіжності між розрахунком штрафних санкцій Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську та даним дослідження виникли внаслідок невідповідності обліку за пенсійним забезпеченням між відокремленим підрозділом «Управління допоміжного виробництва» державного підприємства «Шахтарськантрацит» та Управлінням Пенсійного фонду України в місті Шахтарську.
Суд погоджується з висновком даної експертизи з огляду на наступне.
Експертом при дослідженні наданих документів застосовані методи документальної перевірки та зіставлення: при документальній перевірці було перевірено повноту та правильність заповнення реквізитів досліджених об’єктів (наявність дати, підпису осіб, показників); встановлювалась відповідність операцій з нарахування та стягнення страхових внесків, відображених на рахунках, законодавчим актам і нормативній базі; проводилось зіставлення даних наданої бухгалтерської та звітної документації; з метою перевірки правильності розрахунків у наданій документації проводився арифметичний підрахунок.
Розбіжностей у складі нарахованих сум за даними картки особового рахунку відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва» державного підприємства «Шахтарськантрацит» з розрахунком сум страхових внесків за липень 2009 року експертом не встановлено.
За результатами дослідження документально підтверджується несплата відокремленим підрозділом «Управління допоміжного виробництва» державного підприємства «Шахтарськантрацит» страхових внесків за липень 2009 року з граничним терміном сплати 28 серпня 2009 року в сумі 83149 грн. 68 коп. Враховуючи, що страхові внески за липень 2009 року в сумі 83149 грн. 68 коп. не значаться сплаченими, розрахована Управлінням сума пені документально не підтверджується.
Також, за даними обліку Підприємства не значаться нараховані пеня та штрафи у вересні 2009 року (зі строком сплати 24 вересня 2009 року) та на підставі наданих первинних документів за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2010 року не значиться несплачених сум в рахунок сплати пені та фінансових санкцій, то за даними дослідження не підтверджується нарахування пені в сумі 12084 грн. 16 коп. на суму боргу 64277 грн. 45 коп. зі строком сплати 24 вересня 2009 року.
До того ж, експертом встановлено, що фінансові санкції, що підлягають нарахуванню за несплату страхових внесків за липень 2009 року складають 8314 грн. 97 коп.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення має бути визнано недійсним частково, а саме в частині нарахування пені в сумі 24086 грн. 38 коп.
За приписами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивач під час подачі адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 000242 від 21 квітня 2010 року (а.с. 2).
Згідно з положеннями частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про визнання частково недійсним рішення № 173 від 20 квітня 2010 року – задовольнити частково.
Визнати частково недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області № 173 від 20 квітня 2010 року про застосування до відокремленого підрозділу «Управління допоміжного виробництва» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, в частині нарахування пені в сумі 24086 грн. 38 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (код ЄДРПОУ 32299510) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2010 року в присутності представників Позивача та Відповідача. Постанова у повному обсязі складена 19 грудня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.