Справа № 2- а - 572
2007р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2007 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючої Шемети Т.М.
при секретарі Коломієць В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради про визнання протиправними дії управління в частині невиплати разової щорічної грошової допомоги та відшкодування невиплаченої суми, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить винести рішення, яким визнати протиправними дії відповідача по недорахуванню та невиплаті їй одноразової щорічної грошової допомоги передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" посилаючись на те, що він мав статус учасника бойових дій, а з 22 червня 2004 року є інвалідом війни ІІ групи і згідно ст. ст.12,13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно, до 5 травня йому повинна надаватись разова щорічна допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2004 рік і в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2005-2006 роки. Однак, в порушення вимог закону, в 2004 році йому було виплачено 120 грн., в 2005 році - 330 гривень, в 2006 році - 330 гривень. Враховуючи те, що мінімальна пенсія в 2004 році складала 92 гривні 45 коп., у 2005 році - 332 гривні, в 2006 році - 359 гривень, за 2004-2006 роки йому було недоплачено 5 210 гривень 25 коп., що є порушенням Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тому він просить такі дії відповідача визнати неправомірними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок разової щорічної допомоги та стягнути недовиплачену перераховану допомогу в розмірі 5 210 гривень 25 коп..
Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшов лист про невизнання позову та прохання проводити судовий розгляд у його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши представлені суду докази, вважає, що позов підлягає задоволенню на наступних підставах: посвідченням НОМЕР_1, виданого 22 червня 2004 року, дійсного на всій території України, доведено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України. Довідкою управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради від 1 листопада 2007 року № 3182 доведено, що ОСОБА_1 у 2004 році мав статус учасника бойових дій і отримав 120 гривень грошової допомоги до 5 травня, з 2005 року - статус інваліда війни ІІ групи і отримав 330 гривень, у 2006 році - 330 гривень. Згідно ст.ст.12,13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доведено, що учаснику бойових дій щорічно до 5 травня повинна надаватися разова щорічна грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком , а інваліду війни ІІ групи - в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виплата разової щорічної допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. 12 - 16 цього закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Законами України "Про державний бюджет” відповідно на 2004, 2005, 2006 роки доведено, що мінімальна пенсія за віком встановлена: у 2004 році - 92 гривні 45 коп., у 2005 році - 332 гривні, у 2006 році - 359 гривень. Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 р. від 1 грудня 2004 року визнано, що положення закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, які обмежують щорічні разові грошові виплати, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в тому числі і ст. 12, - є неконституційними. Оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України і є преюдиційним для судів загальної юрисдикції при вирішенні позовів, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті цієї одноразової щорічної грошової допомоги в 2004 році позивачеві в заниженому розмірі є неправомірними. Відповідач при нарахуванні та виплаті одноразової грошової щорічної допомоги в 2004 році мав керуватися Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто виплатити позивачеві ОСОБА_1., відповідно до його статусу, 462 гривні 25 коп.. А тому, враховуючи, що відповідач виплатив 120 гривень, з нього слід стягнути на користь позивача за 2004 рік 342 гривні 25 коп. недовиплаченої грошової допомоги.
Стосовно виплати щорічної допомоги позивачці в 2005 та 2006 роках, суд приходить до наступних висновків: Відповідач при виплаті допомоги позивачеві в 2005 та 2006 роках керувався відповідно Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Однак таку позицію відповідача суд вважає такою, що не відповідає чинному законодавству з наступних підстав: зміст закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зокрема ст. 13, не зазнавали змін. Обмеження щодо суми допомоги, яка є предметом розгляду справи, були встановлені законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Статтею 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного Кодексу України встановлено вичерпний перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет, а саме: встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення. Згідно ст. 27 Бюджетного Кодексу, законом про бюджет не може встановлюватися інше правове регулювання відносин, що є предметом регулювання інших законів України. Згідно ст. 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, в тому числі і зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Слід зазначити, що положення закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” стосовно обмеження соціальних виплат, в тому числі і виплат, на які має право позивачка, аналогічні положенням Закону України “Про Державний Бюджет України на 2004 рік”, які визнані неконституційними. Окрім того слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року знову ж таки визнано неконституційним зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій. Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод. Розмір виплат одноразової щорічної допомоги до 5-го травня інваліду війни ІІ групи (статус позивача) визначений законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, його дія не була зупинена в порядку ст. 64 Конституції України, а тому відповідач при виплаті такої допомоги повинен був керуватися саме
- 2 -
положеннями цього Закону. Тому дії відповідача по виплаті цієї одноразової щорічної грошової допомоги позивачеві не відповідають вимогам Конституції України, вказаного Закону і є неправомірними. Розрахунком доведено, що недоплачена сума за 2005 рік складає 2326 гривень, за 2006 рік - 2 542 гривні, які слід стягнути з відповідача.
Так, як порушення прав позивача мало місце ще в 2004 році, тобто до прийняття і введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України, і носить триваючий характер, позивач не міг передбачити обмеження процесуального строку звернення до суду, який введений з набранням чинності КАС України, суд вважає можливим не застосовувати строк позовної давності, визначений ст. 99 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від судових витрат та не поніс їх при зверненні до суду, тому відповідно до ст. 94 КАС України, їх не слід стягувати з відповідного місцевого бюджету.
Керуючись ст.ст. 22, 64, 95 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/ 2004 від 1 грудня 2004 року, , Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, ст.ст. 2 п. 20, 12, 13, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Пленуму Верхового Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Хмільницької міської ради по невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня в обсязі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - неправомірними.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Хмільницької міської ради на користь ОСОБА_1 5 210 гривень 25 коп. недоплаченої разової щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни ІІ групи за період 2004 - 2006 років.
На постанову можна подати заяву про апеляційне оскарження до Хмільницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча :