Справа №2-76/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року              Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –             судді Прижигалінська Т.В.

за участю секретаря –             Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності, за зустрічною позовною заявою селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Агропак», ТОВ «Лігерес», про визначення договору недійсним, про визнання договору дійсним та визнання права власності, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району, ОСОБА_1, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району (далі СФГ «Мисливське») про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності, обґрунтовуючи тим, що між ним та СФГ «Мисливське» в жовтні 2006 року відбулася усна домовленість щодо продажу йому свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться в с. Старовишневецьке по АДРЕСА_1 Синельниківського району за 70 000 гривень. При цьому відповідач передав йому в користування вищезазначений комплекс, обіцяючи виготовити технічну документацію, оскільки угода має бути в подальшому посвідчена нотаріально. У відповідності до угоди він сплатив на розрахунковий рахунок відповідача домовлену суму у розмірі   70 000 гривень, про що свідчить рахунок №НОМЕР_1 від 07.06.2007 року. Оскільки він як покупець умови домовленості виконав, тобто сплатив гроші за свиновідгодівельний комплекс та користується ним, а відповідач ухиляється від виготовлення документів, щоб посвідчити відповідну угоду нотаріально, просить визнати угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу в с. Старовишненвецьке по АДРЕСА_1 Синельниківського району дійсною та визнати за ним право власності на цей комплекс.

    Із зустрічним позовом звернулося селянсько-фермрерське господарство «Мисливське» (відповідач за первісним позовом) до ОСОБА_1, ОСОБА_2,              ПП «Агропак», ТОВ «Лігерес», про визнання договору недійсним, про визнання договору дійсним та визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

    Між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року було укладено угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1 у с. Старовишневецьке Синельниківського району, зокрема у вигляді усної домовленості між позивачем та відповідачем щодо купівлі-продажу спірного об’єкта, при цьому позивач посилається на фактичне виконання даної угоди, тобто переданням об’єкта та оплатою грошових коштів, посилаючись на норми ст. 639, 655 ЦК України.

СФГ «Мисливське» вважає, що наведені доводи та обставини є такими, що не відповідають дійсності та є не обґрунтованими, що є підставою для звернення до суду із зустрічною позовною заявою про визнання вказаної угоди купівлі-продажу недійсною, з наступних підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006 року у справі №Б24/2/05 СФГ «Мисливське» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком до 15.06.2007 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2006 р., у справі №Б24/2/05 ліквідатором СФГ «Мисливське» призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г., та зобов’язано останнього здійснити ліквідаційну процедуру боржника в строк до 15.06.2007 року.

Відповідачем не надавалися повноваження будь-яким особам представляти свої інтереси з питань укладення договорів, направлених на відчуження майна банкрута та здійснення відповідних дій, сам ліквідатор не укладав будь-яких усних договорів з відповідачем ОСОБА_1 за зустрічним позовом щодо спірного об’єкта. При укладенні договору купівлі-продажу не встановлено особу-представника відповідача, з яким було досягнуто усну домовленість щодо купівлі-продажу спірного об’єкта. Крім того, фактичного виконання відповідачем договору купівлі-продажу, тобто здійснення останнім передачі спірного об’єкта позивачу, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки передача об’єкта не здійснювалась, що підтверджується відсутністю будь-яких передавальних документів, складених за підписом уповноваженої особи відповідача.

Тобто відсутні будь-які докази досягнення домовленостей щодо укладення договору купівлі-продажу спірного об’єкта, а також – підтвердження факту передачі спірного об’єкта позивачу. Тим більше, спірний об’єкт був реалізований відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №15/06 від 15.06.2007 року та переданий на підстав акту прийому-передачі ОСОБА_2 Просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1 с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

05.10.2009 року СФГ «Мисливське» надали доповнення зустрічної позовної заяви, обґрунтовуючи їх тим, що під час розгляду справи у судовому засіданні стало відомо, що Позивач/Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді не є власником об’єкту – свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пояснень представника Позивача/Відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.06.2007 року оформив право власності на вищезазначений комплекс та реалізував його підприємству ПП «Агропак».

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 року рішення на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на об’єкт нерухомості – свиновідгодівельний комплекс розташований по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, було скасоване, справа направлена на новий судовий розгляд до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Просить суд:

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, укладену між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року;

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, укладену між ОСОБА_1 та ПП «Агропак»;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за ОСОБА_1;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за ПП «Агропак»;

- визнати дійсним договір купівлі-продажу  № 15/06 від 15.06.2007 року укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Мисливське».

21.04.2010 року СФГ «Мисливське» надали доповнення зустрічної позовної заяви, обґрунтовуючи їх тим, що Позивач/Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді не є власником об’єкту – свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пояснень представника Позивача/Відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.06.2007 року оформив право власності на вищезазначений комплекс та реалізував його відповідно до договору купівлі-продажу від 02.09.2008 року підприємству ТОВ «Лігерес», а ТОВ «Лігерес» в свою чергу реалізувало його відповідно до договору купівлі-продажу від 18.02.2009 року підприємству ПП «Агропак».

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 року рішення на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на об’єкт нерухомості – свиновідгодівельний комплекс розташований по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, було скасоване, справа направлена на новий судовий розгляд до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Просить суд:

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, укладену між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року;

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Лігерес»;

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, укладену між ТОВ «Лігерес» та ПП «Агропак»;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за ОСОБА_1;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за ТОВ «Лігерес»;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за ПП «Агропак»;

- визнати дійсним договір купівлі-продажу  № 15/06 від 15.06.2007 року укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Мисливське».

ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до селянсько-фермерського господарства «Мисливське», ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15.06.2007 року між нею та СФГ «Мисливське» був укладений договір купівлі-продажу № 15/06. Відповідно до умов договору СФГ «Мисливське» зобов’язувалось передати, а ОСОБА_2 прийняти та оплатити  об’єкт – свиновідгодівельний комплекс розташований по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області під розборку. Загальна сума договору складала 120 000,00 гривень відповідно до звіту щодо експертної оцінки зазначеного об’єкта.

Виконуючи умови договору, ОСОБА_2 сплатила в повному обсязі вартість вищезазначеного комплексу, а СФГ «Мисливське» відповідно до акту прийому-передачі від 15.06.2007 року передало у користування об’єкт – свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1, с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

Після укладення письмового договору, відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, якою передбачено, що договір купівлі-продажу майнового комплексу або іншого нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, ОСОБА_2 розпочала підготовчу роботу щодо виконання вимог законодавства, в результаті чого з'ясувалось, що ОСОБА_1, який на підставі незаконного рішення суду (незаконність рішення підтверджена ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.10.2008 року) отримав свідоцтво на право власності на об’єкт – свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15369798 від 26.07.2007 року, чим порушив її законні інтереси. На підставі викладеного, просить суд:

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу розташованого по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, укладену між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності від 26.07.2007 за №19412457 на об’єкт - свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за ОСОБА_1;

- визнати дійсним договір купівлі-продажу № 15/06 від 15.06.2007 року  укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Мисливське»;

- визнати право власності за ОСОБА_2 на об’єкт - свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1, с.Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

    Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити .  Зустрічні позовні вимоги СФГ «Мисливське» та ОСОБА_2 не визнав. Також пояснив, що ОСОБА_1, будучи власником об’єкту нерухомості – свиновідгодівельного комплексу, на цілком законних підставах зареєстрував за собою право власності на спірний об’єкт нерухомості в МБТІ і цілком законно продав його ТОВ «Лігерес» 02.09.2008 року, оскільки рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області винесено 18.11.2008 року, тобто через 2,5 місяці після продажу об’єкта. Таким чином ТОВ «Лігерес» стало добросовісним набувачем.

    Представник ліквідатора СФГ «Мисливське» - Нестюріна Н.В. у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги з доповненнями в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, позовні вимоги ОСОБА_2 визнає. Також поясила, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та СФГ «Мисливське» нотаріально не оформлявся, так як ОСОБА_2 купувала комплекс під розборку.

    Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги зазначені у зустрічному позові ОСОБА_2 до СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 у повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги з доповненнями СФГ «Мисливське» визнав в повному обсязі. Також представник ОСОБА_2 зазначив, що на момент здійснення правочину ОСОБА_2 купувала спірний об’єкт під розборку, тому й не оформляла договір нотаріально.

    Представник ПП «Агропак» - ОСОБА_7 у судовому засіданні не визнав позовних вимог за зустрічним позовам СФГ «Мисливське» та доповнень до них, обґрунтовуючи свої пояснення тим, що документ, який підтверджує дійсність правочину про купівлю-продаж спірного об’єкта, що відбувся між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_2 так і не був долучений до матеріалів справи. Договір купівлі-продажу № 15/06 від 15.06.2007 року, укладений між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_2 є недійсним, бо не має нотаріального посвідчення та не зареєстрований у державному порядку. На момент відчуження спірного об’єкту ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лігерес» право власності на свиновідгодівельний комплекс було зареєстроване у МБТІ за ОСОБА_1, тобто останній здійснив правочин на законних підставах. І, відповідно, правочин про передачу об’єкта нерухомості – свиновідгодівельного комплексу між ТОВ «Лігерес» та ПП «Агропак» був здійснений на законних підставах та зареєстрований у державному порядку. ПП «Агропак» вважає необхідним визнати право власності за ними як за добросовісними набувачами. Договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та    ПП «Агропак» взагалі не укладався.

Представник ТОВ «Лігерес» не з'явився , надав суду заяву про розгляд справи без його участі, так як установчі документи на ТОВ «Лігерес» втрачені в 2009 році, а підприємство анульоване по рішенню суду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан юридичної особи ТОВ «Лігерес» : в стані припинення  підприємницької діяльності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України для чинності правочину необхідно, щоб зміст правочину не суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

На виконання вимог Цивільного Кодексу України прийнято спеціальний Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р., яким врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, а реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (ст. 3), що підтверджує взаємопов'язаність державної реєстрації цих фактів. Державна реєстрація зазначених трьох видів фактів здійснюється за допомогою створюваної державної інформаційної системи - Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що внаслідок усної домовленості між ОСОБА_1 та представником СФГ «Мисливське» у жовтні 2006 року, ОСОБА_1 сплатив на розрахунковий рахунок СФГ «Мисливське» 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за подальше користування свиновідгодівельним комплексом по АДРЕСА_1 Синельниківського району Дніпропетровської області, про що свідчить рахунок № НОМЕР_1 від 07.06.2007 року. На підставі зазначених обставин відповідач передав позивачу у користування спірний об’єкт, обіцяючи в подальшому виготовити технічну документацію для подальшого нотаріального посвідчення. В послідуючому відповідач не виконав зі своєї сторони істотних умов домовленості та не виготовив необхідну документацію, що і стало підставою для звернення до суду ОСОБА_1 для визнання за ним права власності на свиновідгодівельний комплекс.

Згідно довідки Синельниківського МБТІ від 20.06.2007 року № 659 зазначено, що у 2006 році була проведена інвентаризація нежитлових будівель свиновідгодівельного комплексу розташованого по АДРЕСА_1 Синельниківського району Дніпропетровської області. В результаті чого стало відомо, що право власності на нежитлові будівлі комплексу не оформлене і в матеріалах архівної справи відсутнє.

Згідно копії наказу ліквідатора СФГ «Мисливське» від 11.06.2006 року № 3 про прийом на роботу ОСОБА_7 був прийнятий на посаду уповноваженого ліквідатора з наданням йому всіх повноважень, передбачених статутом СФГ «Мисливське», для голови, за винятком підпису банківських документів та договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та СФГ «Мисливське» угоди купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу в письмовій формі укладено не було, що не відповідає положенню ст. 657 ЦК України.

Станом на жовтень 2006 року СФГ «Мисливське» не мало права власності на спірний комплекс, а тому воно не може вважатися учасником правочину, та взагалі не мало права вчиняти будь-які дії стосовно вказаного комплексу до реєстрації права власності.

У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

Що стосується зустрічних позовних вимог з доповненнями СФГ «Мисливське» суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу. СФГ «Мисливське» просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу, укладену між СФГ «Мисливське»та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року. Але, як було зазначено вище, між вказаними сторонами була досягнута лише домовленість про продаж спірного комплексу, а угоди купівлі-продажу, в передбаченому законом порядку укладено не було. Таким чином, позовні вимоги СФГ «Мисливське» в цій частині не знайшли свого повного підтвердження.

СФГ «Мисливське» просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1 Синельниківського району, укладену між та ОСОБА_1 та ТОВ «Агропак». При цьому зазначав, що на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 11.06.2007 року ОСОБА_1 оформив право власності на спірний об’єкт та реалізував його ТОВ «Агропак». Але СФГ «Мисливське» не надано суду даного договору, в матеріалах справи він відсутній, та відсутні інші докази стосовно реалізації спірного майна ОСОБА_1 підприємству ПП «Агропак». У зв’язку з чим дані позовні вимоги є безпідставними.

СФГ «Мисливське» також просить суд скасувати рішення про реєстрацію права власності на об’єкт - свиновідгодівельний комплекс по АДРЕСА_1 Синельниківського району за ОСОБА_1

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Синельниківським МБТІ, 26.07.2007 року було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на свиновідгодівельний комплекс по АДРЕСА_1 Синельниківського району на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від   11.07.2007 року. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 року рішення Синельниківського міськрайонного суду від 11.07.2007 року про визнання дійсною угоди СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 щодо свиновідгодівельного комплексу та визнання за ОСОБА_1 права власності на нього було скасовано. У зв'язку з цим та у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає необхідним задовольнити дану частину позовних вимог.

СФГ «Мисливське» просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1 Синельниківського району, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Лігерес» та угоду, укладену між ТОВ «Лігерес» та              ПП «Агропак».

02.09.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лігерес» був укладений договір купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу. На час укладення даного договору продавцю ОСОБА_1 належало право власності на спірний об’єкт, зареєстрованого в Синельниківському МБТІ 26.07.2007 року.

18.02.2009 року між ТОВ «Лігерес» та ПП «Агропак» був укладений договір купівлі-продажу спірного комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу. На час укладення даного договору продавцю ТОВ «Лігерес» належало спірне майно на праві власності,зареєстрованого КП «Дніпропетровське МБТІ» 05.09.2008 року.

Згідно довідки Синельниківського МБТІ нерухоме спірне майно зареєстроване за ПП «Агропак»згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 18.02.2009 року за реєстром №731.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами при укладенні договорів та їх державної реєстрації не було порушено норм чинного законодавства. Крім того, СФГ «Мисливське» не є власником спірного комплексу, а також не був стороною в даних договорах купівлі-продажу, тому оскаржувати ці договори згідно з вимогами чинного законодавства не має права. Права особи, яка вважає себе власником майна не підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з підстав, встановлених ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом пред’явлення віндікаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України.

Згідно п.26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

У зв’язку з цим дана частина позовних вимог задоволенню не підлягає. Таким чином, не підлягають й задоволенню позовні вимоги СФГ «Мисливське» про скасування рішення про реєстрацію права власності на комплекс, зареєстрований за ТОВ «Лігерес» та за ПП «Агропак».

СФГ «Мисливське»просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу №15/06 від 15.06.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Мисливське».

Так, 15.06.2007 року між ОСОБА_2, як покупцем, та СФГ «Мисливське», як продавцем, був укладений договір № 15/06 купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1. До даного договору сторонами була складена специфікація та акт приймання-передачі. Даний договір нотаріально не посвідчений, та відсутня його державна реєстрація.

Згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2007 року включено до ліквідаційної маси СФГ «Мисливське» свиновідгодівельний комплекс по АДРЕСА_1 та зобов’язано КП «Синельниківське МБТІ» видати ліквідатору СФГ «Мисливське» свідоцтво на право власності на даний об’єкт та витяг з державного реєстру прав власності.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення даного договору ліквідатором СФГ «Мисливське» не було оформлено правовстановлюючих документів на спірний комплекс для його відчуження, тобто право власності зареєстровано не було. Укладаючи даний договір, ліквідатором СФГ «Мисливське» були порушені положення ст. 658 ЦК України, та він не мав права вчиняти будь-які дії стосовно даного комплексу. Крім того, даний договір не відповідає положенням ст.657,                       ч.3 ст.640 ЦК України.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

З пояснень представника ліквідатора СФГ «Мисливське» та представника ОСОБА_2 встановлено, що даний договір не був посвідчений нотаріально, так як ОСОБА_2 купила даний об’єкт під розборку.

Але чинним законодавством в цьому разі не передбачено, що сторони звільняються від нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору.

На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним відмовити СФГ «Мисливське» в задоволенні даної частини позовних вимог.

ОСОБА_2 обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що між ОСОБА_1 та СФГ «Мисливське» в жовтні 2006 року укладено угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу у вигляді усної домовленості. 15.06.2007 року між нею та СФГ «Мисливське» був укладений договір купівлі-продажу №15/06, згідно якого вона зобов’язалась прийняти та оплатити об’єкт під розборку. Нею було сплачено суму 120 000 гривень, що підтверджується прибутковим касовим ордером за №11 та №8 від 27.08.2007 року та 19.06.2007 року відповідно. Даний договір нотаріально не посвідчений та відсутня його державна реєстрація. Посилання ОСОБА_2 на реєстрацію права власності за ОСОБА_1, чим порушив її законні інтереси, суд вважає необґрунтованими, так як під час реєстрації ОСОБА_1 права власності на спірне майно в Синельниківському МБТІ рішення міськрайонного суду від 11.07.2007 року скасовано не було.

Безпідставними суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди купівлі-продажу спірного майна між СФГ «Мисливське» та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року, так як ОСОБА_2 не була стороною даного договору, тому оскаржувати його згідно з вимогами чинного законодавства не має права.

Згідно п.26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»   особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Крім того, між ОСОБА_1 та СФГ «Мисливське», як було зазначено вище, угода купівлі-продажу взагалі не укладалась, а лише була досягнута між ними домовленість про купівлю-продаж. У зв’язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог ОСОБА_2 стосовно скасування рішення про реєстрацію права власності від 26.07.2007 року на спірний об’єкт, зареєстрований за ОСОБА_1, то суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з вищезазначених підстав по позовним вимогам СФГ «Мисливське» в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 15/06 від 15.06.2007 року, укладений між нею та СФГ «Мисливське» суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду з вищевикладених підстав по позовним вимогам СФГ «Мисливське» в цій частині. У зв’язку з цим не підлягають і задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірне майно.

Таким чином, суд з урахуванням вищевикладеного вважає необхідним в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, зустрічні позовні вимоги СФГ «Мисливське» та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

На підставі викладеного та ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч.1 ст.209, ч.1 ст. 210, ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст. 220, ч.1, ч.2 ст. 319,ч.2 ст. 640, ст.ст. 655, 657, 658 ЦК України, ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, п.6 ст.19, ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності відмовити.

Позовні вимоги селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Агропак», ТОВ «Лігерес», про визнання договору недійсним та визнання права власності задовольнити частково.

Скасувати рішення про реєстрацію права власності  на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, зареєстрований за ОСОБА_1

В задоволенні іншої частини позовних відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до селянсько-фермерського господарства «Мисливське» Синельниківського району, ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності задовольнити частково.

Скасувати рішення про реєстрацію права власності від 26.07.2007 року за № 19412457 на об’єкт – свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, зареєстрований за ОСОБА_1

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                 Т.В.Прижигалінська