ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2007 р. Справа № 10/102
м. Чернівці 12-55 год.
За позовом в.о. Чернівецького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені якої діє територіальне управління Головавтотрансінспекції у Чернівецькій області
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
про стягнення штрафної санкції в сумі 1700 грн.
Суддя Т.І.Ковальчук
Секретар судового засідання Нікуліца І.С.
Представники:
Від позивача - Баталюк В.С., головний спеціаліст, дов. № 1428/1 від 17.09.2007 р.
Від відповідача -ОСОБА_1.
У засіданні приймали участь -прокурор Гучок В.І.
СУТЬ СПОРУ:
В.о. Чернівецького транспортного прокурора звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення штрафної санкції в сумі 1700 грн. за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення пасажирів без оформлення відповідних документів.
Ухвалою від 28.08.2007 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2007 р. за участю прокурора і представників сторін, відповідачу запропоновано надати пояснення на позов та докази в його обґрунтування, ухвалою від 18.09.2007 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 02.10.2007 р. у зв'язку з неявкою відповідача на виклик суду та неподанням пояснень на позов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної рейдової перевірки транспортного засобу, який використовується відповідачем, посадовими особами органу державного контролю на автомобільному транспорті виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при перевезенні пасажирів, за що до відповідача застосовано штрафну санкцію, яку останній у добровільному порядку не сплатив.
Відповідач письмових пояснень на позов не надав.
У судовому засіданні представник позивача і прокурор позов підтримали, пояснили, що водій належного відповідачу автобуса здійснив перевезення пасажирів без дорожнього листа, схеми маршрута і розкладу руху автобуса, що є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідач у судовому засіданні, не заперечуючи проти здійснення водієм перевезення пасажирів з порушенням закону, наполягав на тому, що у водія були всі необхідні для здійснення перевезення документи, зокрема, дорожній лист.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено наступне.
Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснює підприємницьку діяльність з транспортного обслуговування населення пасажирським автобусом (а.с. 5, 28).
На підставі завдання на перевірку № 033208 від 01.05.2007 р. посадовими особами позивача 24.05.2007 р. було проведено рейдову перевірку, в ході якої установлено, що водій ОСОБА_2., який перебуває в трудових відносинах з відповідачем, на належному останньому автобусі 24.05.2007 р. о 8-20 год. здійснив перевезення пасажирів без дорожнього листа, без проходження медичного та технічного огляду, схеми маршруту та розкладу руху, про що складено акт № 048284 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.05.2007 р. (а.с. 8).
Факт перевезення пасажирів о 8-20 год. 24.05.2007 р. підтверджується поясненнями водія ОСОБА_2. в акті від 24.05.2007 р.
Постановою начальника Чернівецького територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 20.06.2007 р. № 040854 до відповідача застосовано фінансові санкції у сумі 1700 грн. за надання послуг з перевезення пасажирів без дорожнього листа, розкладу руху та схеми маршруту (а.с. 10).
Добровільно відповідач штрафні санкції не сплатив, зазначену постанову в установленому порядку не оскаржував.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт” (далі -Закон). Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Ст.ст. 1, 29 Закону визначають автомобільного перевізника як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Виходячи з наданих позивачем документів відповідач є автомобільним перевізником у розумінні Закону.
Відповідно до ст. 5 Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Ст. 6 Закону визначено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністів України від 08.11.2006 р. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що одним з органів державного контролю на автомобільному транспорті є головна державна інспекція на автомобільному транспорті та її територіальні управління.
Ст. 30 Закону визначає основні права та обов'язки автомобільного перевізника який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зокрема, він зобов'язаний:
- забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;
- забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи;
- забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;
- забезпечувати водія необхідною документацією.
Відповідно до ст. 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, для здійснення перевезення пасажирів автобусом відповідача у зафіксований актом перевірки від 24.05.2007 р. час водій автобуса повинен був мати і пред'явити посадовим особам позивача, які здійснювали рейдову перевірку, названі вище документи.
Як вбачається з акту та наведених у ньому пояснень водія дорожній лист не був пред'явлений перевіряючим. З дорожнього листа № 357765, наданого відповідачем і оглянутого в судовому засіданні 02.10.2007 р., видно, що належним чином цей лист був оформлений 24.05.2007 р. о 8-45 год., після проставлення відміток про технічний і медичний огляд, відтак за станом на 8-20 год., коли мало місце перевезення пасажирів, відображене в акті № 048284 від 24.05.2007 р., у водія ОСОБА_2. був відсутній належним чином оформлений дорожній лист. Вказане побічно підтверджується тим, що у відповідності до п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті в разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 та про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис. У наданому відповідачем дорожньому листі № 357765 відсутній такий запис про проведення перевірки, відтак суд дійшов висновку, що дорожній лист дійсно не був пред'явлений перевіряючим.
Відповідачем також не надано доказів на спростування фактів відсутності схеми маршруту та розкладу руху у водія ОСОБА_2. під час проведення перевірки 24.05.2007 р.
У відповідності до ст. 18 Закону автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, здійснювати контроль за роботою водіїв та виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону.
Ст. 60 Закону встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Посадові повноваження керівника територіального органу позивача при винесенні постанови 20.06.2007 р. № 040854 не перевищено (ст. 60 Закону, п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті).
Таким чином, судовим розглядом справи доведено порушення вимог Закону відповідачем, за що до нього застосовано штраф у відповідності до чинного законодавства, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (м. АДРЕСА_1”, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахункового рахунку немає):
- 1700 грн. штрафу до Державного бюджету України (стягувач -Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. М.Тореза, 64“а”, ЕКПО 23246436, банк одержувача ГУДКУ в Чернівецькій області, МФО 856135, р/р 31111106700002, код платежу 21081100);
- 17,00 грн. судового збору на користь Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України , якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі, проголошена і підписана 02 жовтня 2007 року.
Суддя Т.І. Ковальчук