Справа №2-1253

2010 рік

РІШЕННЯ

 іменем України

27 грудня  2010 року     м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

В складі:   головуючого судді:                 Бондаренко О.І.

при секретарі:                         Штойко О.П.

з участю позивача:                         ОСОБА_1

відповідача:                             ОСОБА_2

представника позивача:                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні колодязем, визнання права спільної сумісної власності на ? частку колодязя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його мати, ОСОБА_5 Спадкове майно, на яке було видано свідоцтво складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташованого на присадибній земельній ділянці. 22.12.2006 року ОСОБА_5 даний будинок було подаровано позивачеві.

По сусідству із ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 проживала її двоюрідна сестра, ОСОБА_6 Позивач зазначив, що у свідоцтві про право власності від 30.03.2007 року №162, виданого ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Сосонської сільської ради від 27.02.2007 року №11 відсутня криниця. Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину за заповітом прийняла її онучка – відповідачка ОСОБА_2 Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2009 року спадкове майно складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_2. Оскільки ОСОБА_6 за життя не набула права власності на криницю в АДРЕСА_2, тому відповідно і ОСОБА_2 не могла набути право власності на криницю.

Як позивачеві стало відомо із свідчень жителів с. Сосонка, зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_8 криниця, яка на даний час належить на праві власності відповідачці була викопана в 1968 році на межі земельних ділянок та знаходилась у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 До 18.08.2009 року позивач разом з матір’ю протягом всього часу користувались спірним колодязем, який стояв на межі їхніх земельних ділянок.

Однак, після оформлення спадщини за законом ОСОБА_2 встановила загорожу із металевої сітки та забороняє (чинить перешкоди) користуватись спільним колодязем. Сосонська сільська рада Вінницького району неодноразово попереджала відповідачку про необхідність забрати огорожу, але на даний час все залишилось без змін. Позивач неодноразово звертався до відповідачки в добровільному порядку вирішити всі спірні питання відносно спільного володіння та користування колодязем, усунути перешкоди для доступу до нього з метою його використання за призначенням, однак вона категорично відмовляється.

За наведених обставин, позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.08.2009 року, видане Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-1333 на ім’я ОСОБА_2 в частині включення в нього криниці № 1; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, колодязь, який розташований на межі будинковолодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, зобов’язавши відповідачку не чинити йому перешкоди у володінні та користуванні даним колодязем; визнати за ним право спільної сумісної власності на ? частку колодязя, розташованого на межі будинковолодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; також просить покласти на відповідачку судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві, просили їх задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 пред’явлений до неї позов не визнала, пояснивши, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2,  криниця №1 знаходиться у дворі її будинку, а тому є її приватною власністю. Надані позивачем додатки до позовної заяви підтверджують, що ОСОБА_1 та його мати, ОСОБА_5 ніколи не були і не є власниками спірної криниці і на протязі більш, як 13 років не ставили питання про визнання права власності на неї. Позивач та його спадкодавці не брали жодної участі у будівництві криниці та підтриманні її в належному стані. Зазначене свідчить про сплив строків позовної давності звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Заява ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 15.05.2010 року, посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., не може братись судом до уваги, оскільки ОСОБА_8 не зверталась з даного приводу до нотаріуса, про що свідчить її заява від 15.07.2010 року. Крім того, в заяві від 15.05.2010 року є невідповідності в зазначенні прізвища та по батькові ОСОБА_7

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів, які підтверджували, що у ОСОБА_4 перебувала у власності криниця. Також, позивачем не надано жодного доказу, що спірна криниця знаходилась на межі земельних ділянок, які на даний час належать їй та позивачу.

За наведених обставин, відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні колодязем.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що криниця була побудована в 1968 році, яку будували брати ОСОБА_5, раніше ОСОБА_2 дозволяла брати воду, тепер біля одного року не дає води, каже, що це її територія, обгородила її сіткою.

Свідок ОСОБА_11, яка працює техніком в КП «ВООБТІ», суду пояснила, що виходила на місце для проведення відповідних технічних робіт і перед цим вивчала матеріали інвентаризаційної справи, також зазначила, що зобов’язана включити всі нові побудови, тому і внесла криницю в технічну документацію зі слів замовника ОСОБА_2 Межі земельних ділянок вона також констатувала, які вже були змінені, правовстановлюючі документи нею до уваги не бралися; раніше криниці не було, і вона орієнтувалась по межах, і вже було видно, що криниця огороджена і знаходиться на господарстві ОСОБА_2 і саме огорожею було визначено нові межі.

Свідок ОСОБА_7 , який є добрим знайомим обох сторін по справі, пояснив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - рідні брати ОСОБА_14, копали криницю на межі, вони дуже гарні люди і дружно жили, був цілий двір, без межі, зі слів його знайомої ОСОБА_21 – криниця знаходилась на межі.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що ОСОБА_2 її племінниця, і перша криниця була в садку, за 3 м до хати. Криницю копали ОСОБА_22 з бригадою на землі ОСОБА_6 і ОСОБА_9. Межа була по городу, криницею користувались всі люди з села, платив за криницю ОСОБА_17 – син ОСОБА_6; криниця копалася літом 1968 року.

Свідок ОСОБА_16 – землевпорядник Сосонської сільської ради Вінницького району пояснив, що він не знає хто копав криницю, на даний час зрозуміло, що криниця знаходиться на території ОСОБА_2 Земля розмежовувалась актом землевпорядної комісії, при цьому були обидві сторони, представника землевпорядної організації не було, державного акту на землю на ім»я ОСОБА_2 немає.    

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 1 липня 1997 року державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Ісаєвою О.Ю. спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_5, що підтверджується відповідною копією свідоцтва від 01.07.1997 року(а.с.20).  

Спадкове майно, на яке було видано свідоцтво складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташованого на присадибній земельній ділянці.

22.12.2006 року ОСОБА_5 даний будинок було подаровано синові – позивачеві ОСОБА_1, про що свідчить копія договору дарування будинку від 22 грудня 2006 року, посвідченого Березовською Л.М., державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори (а.с.16).

По сусідству із ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 проживала її двоюрідна сестра, ОСОБА_6

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину за заповітом прийняла її онучка – відповідачка ОСОБА_2 Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 серпня 2009 року спадкове майно складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_2, який належав померлій на підставі свідоцтва №162 про право власності, виданого виконавчим комітетом Сосонської сільської ради Вінницького району 30 березня 2007 року (а.с.21).

Як вбачається з копії зазначеного свідоцтва про право власності від 30.03.2007 року №162, виданого ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Сосонської сільської ради від 27.02.2007 року №11, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 04 травня 2007 року і записаного в реєстрову книгу №3 за реєстровим №473, криниця відсутня (а.с.51).

Таким чином, в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 18 серпня 2009 року було зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці КП «ВООБТІ» від 11 серпня 2009 року за №15, на земельній ділянці розташовано: житловий будинок, загальною площею 61,5кв.м, житловою площею 45,9кв.м, п’ять сараїв, убиральня, погріб, криниця та огорожа (а.с.50).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оглядом копії свідоцтва про право власності від 30.03.2007 року №162, виданого ОСОБА_6 встановлено, що остання за життя не набула права власності на криницю в АДРЕСА_2, тому відповідно і ОСОБА_2 не могла набути право власності на криницю.

У відповідності до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Зі свідчень жителів с. Сосонка, зокрема ОСОБА_10, ОСОБА_7, криниця, яка на даний час належить на праві власності відповідачці була викопана в 1968 році на межі земельних ділянок та знаходилась у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Таким чином, ОСОБА_4 за життя набула право спільної власності на колодязь, однак не оформила право спільної власності на нього.

Відповідно до копії рішення від 2 березня 2007 року 8 сесії 5 скликання Сосонської сільської ради Вінницького району ОСОБА_1 зі згоди ОСОБА_14, сільська рада надала в користування земельну ділянку площею 0,17 ріллі для будівництва житлового будинку та господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1(а.с.114).

Згідно відповідей Сосонської сільської ради Вінницького району від 15.04.2010 року та від 29.04.2010 року на заяви ОСОБА_1 від 07.04.2010 року, а також від 29.04.2010 року щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відповідачку ОСОБА_2 було попереджено і зобов’язано забрати огорожу з земельної ділянки, яка рахується за позивачем – згідно встановлених межових знаків земельною комісією від 31 березня 2010 року (а.с.86-88).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 390 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 3 статті 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.    

З огляду на викладене, дії відповідачки грубо порушують права позивача, оскільки не дозволяють користуватися належним йому на праві спільної сумісної власності колодязем.

За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 330, 388, 392, 1218, 1301 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задоволити.

    Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.08.2009 року, видане Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-1333 на ім’я ОСОБА_2 в частині включення в нього криниці № 1.

    Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, колодязь, який розташований на межі будинковолодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, зобов’язавши ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні даним колодязем.

    Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на ? частку колодязя, розташованого на межі будинковолодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 76 грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі 120 грн., та витрат за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн., а всього 3196 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: