ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
08.12.10 р. Справа № 9/214пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
При секретарі судового засідання Толкунової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
до відповідача Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк
про визнання договору купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. дійсним.
за зустрічним позовом: Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк
до відповідача: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
про визнання права власності
За участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 – підприємець;
від відповідача (за первісним позовом): Романова Л.М. – представник (за довіреністю б/н від 06.12.2010р.).
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк, про визнання договору купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. дійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. чим порушив законні права та інтереси позивача, а також на ст.ст.15, 220 Цивільного кодексу України
Відповідач відзиву на позов не представив, проте у судовому засіданні проти позову заперечував.
07.12.2010р. Приватне підприємство „3 В”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою б/н та дати до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: виробничий цех (літ.А-2), площею 3 834,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на те, що майно, яке є предметом спірного договору, знаходиться на земельній ділянці, що орендована Приватним підприємством „3 В”, м.Донецьк та протягом 2006-2010 років останнім за певних обставин здійснено спорудження нової будівлі на орендованій земельній ділянці, яка визначена Комунальним підприємством „БТІ м. Донецька” як самочинно збудована, новостворена будівля.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. зустрічний позов Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.
Позивач (за первісним позовом) відзив на зустрічний позов не надав, однак у судовому засіданні 08.12.2010р. проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
15.11.2010р. між Приватним підприємством „3 В”, м.Донецьк та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу будівель, згідно п.1.1 якого продавець (відповідач за первісним позовом) зобов’язується передати у власність покупцю (позивачу за первісним позовом) частину виробничого цеху (літ.А-2), загальною площею 1318,5кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, а покупець зобов’язується прийняти вказану будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (БТІ). Характеристика будівель наводиться в технічному паспорті, які виданий бюро технічної інвентаризації.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний директором Приватного підприємства „3 В” Хіхловським І.А. та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1
Згідно з актом оцінки, вартість відчужуваної будівлі становить 520 163грн.00коп. (п.1.3 договору)
Розділом 3 „Передача об’єкта” договору визначено, що передача об’єкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після нотаріального посвідчення цього договору. Передача об’єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до п. 1.2 договору право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.
Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що покупець зобов’язаний внести грошові кошти за придбаний об’єкт, протягом 5 календарних днів з моменту переходу до нього права власності. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунка на рахунок продавця.
Розділом 5 договору передбачено, що покупець зобов'язаний у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об'єкта, у встановлений цим Договором термін прийняти об'єкт.
Продавець зобов'язаний передати покупцю об'єкт у встановлений в договорі термін, у разі необхідності сприяти покупцю в переоформлені документів (розділ 6 договору).
За твердженням позивача (за первісним позовом), продавець відмовився від нотаріального посвідчення договору.
Таким чином, договір купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. нотаріально не посвідчений.
На підставі вищевказаного, позивач звернувся до суду з вимогою визнати договір купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. дійсним.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину дійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.5 ст.656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.
Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частина 3 ст. 640 Цивільного кодексу України закріплює, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. (ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Згідно ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, такий правочин може бути визнаний судом дійсним при наявності таких умов: сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору; є письмові докази такої домовленості; відбулося повне або часткове виконання договору; одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої ст.220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Виходячи з чого, оскільки договір купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. укладеного між Приватним підприємством „3 В”, м.Донецьк та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк підлягають залишенню без задоволення.
На ряду з викладеним, як було зазначено вище, відповідач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: виробничий цех (літ.А-2), площею 3 834,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає зустрічні позовні вимоги відповідача (за первісним позовом) про визнання права власності новостворене нерухоме майно: виробничий цех (літ.А-2), площею 3 834,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке:
15.05.2001р. між Закритим акціонерним товариством „Машиностроитель”, м.Моспіно та Приватним підприємством „3 В”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу будинка №15/05-01, відповідно до якого продавець (Закрите акціонерне товариство „Машиностроитель”, м.Моспіно) зобов’язується передати у власність покупцеві (позивачу (за зустрічним позовом)) будинок виробничого призначення, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці, що належить ЦОФ Моспінка, а покупець зобов’язується прийняти його і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (п.1.1 договору).
Актом приймання-передачі від 15.05.2001р. Закрите акціонерне товариство „Машиностроитель”, м.Моспіно передало Приватному підприємству „3 В”, м.Донецьк будівлю виробничого призначення, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, площею 2 516,3кв.м.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Моспінської міської ради від 20.12.2001р. №175 „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „3 В” в оренду для розміщення виробничої бази в м.Моспіне” Приватному підприємству „3 В” надані земельні ділянки загальною площею 1,0632 га, у т.ч. земельна ділянка (кадастровий номер 1410160500:00:03:004) площею 0,8585 га, та земельна ділянка (кадастровий номер 1410160500:00:03:005) площею 0,2347 га в оренду строком на 20 років для розміщення виробничої бази по АДРЕСА_2.
11.02.2002р. між Приватним підприємством „3 В”, м.Донецьк та виконавчим комітетом Моспінської міської ради на підставі, зокрема, рішення Виконавчого комітету Моспінської міської ради від 20.12.2001р. №175 „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „3 В” в оренду для розміщення виробничої бази в м.Моспіне” був укладений договір оренди земельних ділянок, що знаходяться на території м.Моспіне Донецької області загальною площею 10 632,0 кв.м., в тому числі земельну ділянку площею 8585 кв.м. та земельну ділянку площею 2347 кв.м. по АДРЕСА_2 з терміном дії до 20.12.2021р., який засвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Устіменко М.С. в реєстрі за №103.
Згідно з наявної у матеріалах справи копії технічного паспорту станом на 02.06.2006р. на виробничий будинок (виробничий цех) літ. А-2 по АДРЕСА_2, загальною площею 3 834,8 кв.м., що належить Приватному підприємству „3 В”, м.Донецьк, загальна площа наведеної будівлі збільшена на 1 318,5 кв.м. у результаті установки антресолей та другого поверху.
Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до висновку спеціалісту Суб’єкта оціночної діяльності Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк від 15.11.2010р. перебудований виробничий цех літера „А2”, розташований за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться в задовільному стані та може бути використано для подальшої нормальної експлуатації, без збільшення навантажень на основні несучі конструкції; несуча здатність будівельних конструкцій достатня; інженерні комунікації, санітарно-гігієнічні умови, об’ємно-планувальні рішення відповідають вимогам державних будівельних норм.
Виходячи зі звіту Суб’єкта оціночної діяльності Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк про незалежну оцінку частини виробничого цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 15.11.2010р. вартість новоствореного майна складає 520 163грн.00коп.
Таким чином, позивач (за зустрічним позовом) є власником новоствореної речі (спірного майна) в порядку статей 328 та 331 Цивільного кодексу України, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом, зокрема, ст.328 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
З огляду на наведене, означене право власності Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк на спірне новостворене нерухоме майно виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача (за первісним позовом) права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 Цивільного кодексу України, за висновком суду є властивим виробничому цеху (літ.А-2), площею 3 834,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, оскільки за матеріалами справи наведене вище майно розташоване на земельній ділянці, виділеній під означені цілі, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Наявності заперечень з боку третіх осіб відносно спорудження означеного майна відповідач (за зустрічним позовом) всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
У відповідності до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Приватне підприємствоа „3 В”, м.Донецьк може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Таким чином, враховуючи, що з боку позивача (за первісним позовом) оспорюється та не визнається право власності відповідача (за первісним позовом) на спірний об’єкт нерухомості, приймаючи до уваги висновки суду щодо правомірності набуття відповідачем (за первісним позовом) права власності на нерухоме майно, зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовами підлягають віднесенню на позивача (за первісним позовом).
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 181, 204, 210, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 392, 640, 656, 657 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк, про визнання договору купівлі-продажу будівель від 15.11.2010р. дійсним – залишити без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства „3 В”, м.Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про визнання права власності – задовольнити.
Визнати право власності Приватного підприємства „3 В” (за адресою: пр-т.Ілліча, 34 літера „А-9”, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 30277715, ІПН 302777105630) на новостворене нерухоме майно: виробничий цех (літ.А-2), площею 3 834,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, 83061, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „3 В” (за адресою: пр-т.Ілліча, 34 літера „А-9”, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 30277715, ІПН 302777105630) витрати по сплаті державного мита в сумі 5 202грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
Видати накази після набуття рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 08.12.2010р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Марченко О.А.