АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-19638\10                         Категорія ЦП: 39

Головуючий у першій інстанції -     Гаращенко Д.Р.                      

Доповідач – Каранфілова В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 грудня 2010 року                                          м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого    -   Каранфілової В.М.

суддів               -   Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі   -   Йовенко К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_5. на рішення Київського районного суду м. Одеси  від 30 серпня  2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_4 про спростування відомостей, які порочать честь та гідність, -

встановила:

Позивачка  звернулась  з цим позовом до відповідачки, вказуючи, що   вона з відповідачкою мешкають  у одному будинку. Відповідачка тривалий час розповсюджує про неї неправдиві, образливі відомості, які зачіпають її честь та гідність. Просила визнати розповсюджені відповідачкою відомості такими, що не відповідають дійсності та принижують  честь та гідність позивача та являються  неправдивими.  Зобов’язати відповідачку публічно вибачитися перед нею,  розмістити об’яву з вибаченнями у парадній будинку, де вони мешкають.

Рішенням суду від   30 серпня 2010 року у позовних вимогах ОСОБА_2 відмовлено.

В  апеляційній  скарзі  апелянт  просить  рішення  суду  скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог,  посилаючись  на  те,  що  рішення  постановлено  з  порушенням  норм матеріального та процесуального права.

Колегія  суддів,  заслухав  суддю – доповідача,  вивчив  матеріали  справи  в  межах  доводів  апеляційної  скарги, заперечень  на них, вважає,  що  апеляційна  скарга  підлягає  частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог  з  наступних  підстав.

Відмовляючи у  задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що  висловлення відповідачки   являються оціночними судженнями, які виражені у вигляді суб’єктивної думки відповідачки  та її поглядів відносно поведінки позивачки.

Колегія не може погодитись з таким висновком.

Як встановлено судом першої інстанції та судовою колегією, відповідачка дійсно  поширила відносно позивачки недостовірну інформацію, висловлювала свідкам, які це підтвердили у судових засіданнях, що позивачка постійно збирає у свої квартирі сторонніх чоловіків та там  відбуваються оргії та бурхливі вечірки,  а також, що вона є аморальною людиною.

Колегія вважає, що такі відомості не являються оціночними судженнями, які виражені у вигляді суб’єктивної думки відповідачки  та її поглядів відносно поведінки позивачки, а являються недостовірною інформацією відносно позивачки, яка порушила особисті немайнові права позивачки.

Відповідно до вимог ст. 277 ЦК України така інформація має бути визнана недостовірною, оскільки відповідачка не довела, що така інформація є достовірною, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Відносно позову  щодо  поширених відомостей, що відповідачка товаришує з підозрілими особами та являється небезпечною,  доказів про поширення такої інформації суду не надано, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Колегія  вважає, що вимоги позивачки про зобов’язання відповідачку публічно вибачитись перед нею та розмістити об’яву з вибаченням у парадній будинку, задоволенню не підлягають.

Суд не вправі  зобов’язувати відповідачку  вибачатись перед позивачкою, оскільки примусове вибачення, як спосіб судового захисту, гідності, честі, та ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено ст.ст.16,277 ЦК України. Інших вимог про спростування недостовірної інформації позивачкою не заявлено.

Вирішуючи питання  про стягнення коштів   на правову допомогу,  колегія враховує , що  інтереси позивачки  представляв ОСОБА_5 за довіреністю \а.с. 7\. Посилення апелянтів на те, що між  ОСОБА_2 та приватним підприємством «Честь і право» укладено договір про надання юридичної допомоги і сплачено 2,5 тис. грн., які необхідно стягнути з відповідачки, колегія не  може взяти до уваги, оскільки  вказане приватне підприємство зі слів ОСОБА_5 ліквідоване, а  участь у справі ОСОБА_5 приймав за дорученням.

Відповідно до ч 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Представник особи, яка бере участь  у справі за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.ст. 26, 42 ЦПК України і не може одночасно  мати процесуальний статус  особи, яка надає правову допомогу.  

ЦПК України не відносить  до судових витрат витрати на послуги представника у суді.

 За таких підстав  витрати  позивачки на правову допомогу  не підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч 1  п 2 , 309, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_5.  задовольнити частково.

Рішення  Київського районного суду м. Одеси  від 30 серпня  2010 року   скасувати.

Ухвалити нове рішення.

 Визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_4 у відношенні ОСОБА_2 в частині: «що в неї постійно відбуваються оргії та бурхливі вечірки та вона є аморальною людиною».

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції  протягом  20 днів  з  дня  його  проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області                 В.М.Каранфілова

                                        Л.Л.Троїцька

                                                                                                                        В.П.Фальчук