ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 рокуСправа № 2а-2818/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Похилі В.Д,,

за участю представника позивача Масич І.В.,

представників відповідача Бугайова А.О., Михалко Н.В., Рознюка О.С.,

прокурора Рибака А.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Феміда-Інтер" до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» звернулась з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 року №0001362301/0 та №0001412301/0 від 07.10.2010 року

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (далі ТзОВ «Феміда-Інтер») з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 07.10.2010 року, яким за порушення п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано (визначене) податкове зобов’язання в розмірі 218 965 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 109 482 грн. 50 коп., та № 0001412301/0 від 07.10.2010 року, яким за порушення пп.7.2.6, 7.4.1 та 7.5, 7.2, 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування за 1 місяць 2009 року в сумі 94 010 грн., за 2 місяць 2009 року в сумі 261 059 грн., за 11 місяць 2009 року в сумі 345 435 грн., за 1 місяць 2010 року в розмірі 312 630 грн., всього в розмірі 1 013 134 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконним та просить їх скасувати через те, що висновки акту документальної перевірки №6605/23-2/20136463 містять неправдиві дані щодо нікчемності правочину укладеного між ТзОВ «Феміда-Інтер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будсинтез» (далі ТзОВ «Будсинтез»). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТзОВ «Феміда-Інтер» та ТзОВ «Будсинтез» було укладено договір поставки обладнання № 19/09-03 від 19.10.2009 року, який було виконано в повному обсязі, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, позивач зазначає, що під час попередньо проведеної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника у банку за грудень 2009 року, результати якої оформлені актом № 1563/23-3/20136463, податковим органом встановлено відсутність порушень з боку ТзОВ «Феміда-Інтер» податкового законодавства стосовно правильності формування податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили, надали суду письмові заперечення, в яких просили в задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що основний постачальник обладнання позивачу за договором № 19/09-03 від 19.10.2009 року ТзОВ «Будсинтез» в кінці 2009 року було перереєстровано з ДПІ у Личаківському районі м. Львова до ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Звітність дане товариство до податкової інспекції в 2010 році не подавало, крім того за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, про що працівниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м.Києва складено довідку № 674/26-352 від 19.01.2010 року про відсутність встановленого місцезнаходження даного платника податків.

Також податкова посилається на те, що з аналізу додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість було встановлено, що постачальник обладнання для виробництва соків та пюре до ТзОВ «Будсинтез» було ТзОВ «Облнафтобудальянс», яке перебувало на обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва, 11.01.2010 року знято з податкового обліку у зв’язку із визнанням товариства банкрутом.

Враховуючи наведене, а також те, що ТзОВ «Феміда-Інтер» не надано до перевірки документів на перевезення та сертифікатів обладнання, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, 228, 216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) податковим органом зроблений висновок про нікчемність правочину у формі договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року, оскільки зазначений договір був спрямований на отримання податкової вигоди, а не на реальне настання правових наслідків, тобто придбання обладнання по виробництву соків та пюре.

Прокурор, який вступив 18.11.2010 року у справу, проти позову заперечив, подав до суду пояснення, в яких посилався на те, що 19.10.2010 року від Луцької ОДПІ до ГВПМ Луцької ОДПІ надійшли матеріали про результати планової перевірки ТзОВ «Феміда-Інтер», які були зареєстровані у книзі обліку інформації про злочини та пригоди.

В ході проведеної перевірки за зазначеним повідомленням було встановлено, що договір, який прокурор вважає договором купівлі-продажу, № 19/09-03 від 19.10.2009 року  зі сторони ТзОВ «Будсинтез» підписано ОСОБА_6, підпис якої при візуальному огляді та порівнянні з іншими зразками підпису, здійсненими ОСОБА_6, не є ідентичними. Крім того, прокурор також акцентував увагу суду на триваючій перевірці ТзОВ «Феміда-Інтер» щодо ідентифікації обладнання, що було предметом договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Як встановлено судом, Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцію проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, результати якої оформлені актом №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року, в якому відповідачем зроблені висновки про те, що договір на поставку обладнання для виробництва соків та пюре № 19/09-03 від 19.10.2009 року, укладений між ТзОВ «Феміда-Інтер» та ТзОВ «Будсинтез», є на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, 228, 216 ЦК України нікчемним.

Як вбачається зі змісту акту №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року та аналогічних пояснень представників відповідача та прокурора підставами для визначення відповідачем нікчемності правочину № 19\09-03 від 19.10.2009 року слугували інформаційні листи від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва стосовно контрагента позивача ТзОВ «Будсинтез». Зокрема, відповідачем в акті №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року вказується на ту обставину, що ТзОВ «Будсинтез» в кінці 2009 року перереєстроване з ДПІ у Личаківському районі м. Львова до ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Звітність до ДПІ протягом 2010 року не подає, за фактичною адресою не знаходиться, а опитати керівника та головного бухгалтера ТзОВ «Будсинтез» не виявилось можливим.

Також в акті №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року перевіряючими зазначається про те, що ТзОВ «Будсинтез» придбало обладнання для виробництва соків та пюре у ТОВ «Обнафтобудальянс», яке 11.01.2010 року знято з податкового обліку у зв’язку з визнанням товариства банкрутом.

З урахуванням наведеного, а також те, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до перевірки не надано документів на перевезення та сертифікатів відповідності обладнання для виробництва соків та пюре, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.228 та ст.216 ЦК України, що стало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень № 0001362301/0 від 07.10.2010 року, яким за порушення п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано (визначене) податкове зобов’язання в розмірі 218 965 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 109 482 грн. 50 коп. та №0001412301/0 від 07.10.2010 року, яким за порушення пп.7.2.6, 7.4.1 та 7.5, 7.2, 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування за 1 місяць 2009 року в сумі 94 010 грн., за 2 місяць 2009 року в сумі 261 059 грн., за 11 місяць 2009 року в сумі 345 435 грн., за 1 місяць 2010 року в розмірі 312 630 грн., всього в розмірі 1 013 134 грн.

Як встановлено судом, між ТзОВ «Будсинтез» та ТзОВ «Феміда-Інтер» укладений договір № 19/09-03 від 19.10.2009 року на поставку товару визначеного згідно накладних, відповідно до якого ТзОВ «Будсинтез» зобов’язується передати у власність, а ТзОВ «Феміда-Інтер» зобов’язується прийняти та оплатити товар згідно накладних.

Згідно п.2 договору сторони визначились, що фактична кількість товару, його ціна та загальна сума вказані у накладних. Відповідно до п.3 договору, поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Товар приймається за кількістю вказаній у накладній.  

Договір № 19/09-03 від 19.10.2009 року підписаний посадовими особами ТзОВ «Будсинтез» та ТзОВ «Феміда-Інтер» та засвідчений печатками учасників договору.

Згідно видаткової накладної №231101 від 23.11.2009 року ТзОВ «Будсинтез» поставив на адресу ТзОВ «Феміда-Інтер» товар в кількості 50 примірників обладнання на суму 32 531 005 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5 421 834 грн. 16 коп.

На виконання умов договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року ТзОВ «Будсинтез» виписано податкову накладну на суму 32 531 005 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5 421 834 грн. 16 коп.

Відповідно до додатку 1 від 29.10.2009 року до договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року сторони погодили, що розрахунок між сторонами може здійснюватись шляхом передачі належним чином оформлених векселів, у зв’язку з чим ТзОВ «Феміда-Інтер» передано, а ТзОВ «Будсинтез» в погашення заборгованості, отримано простий вексель серії АА 0012603 від 23.11.2009 року на суму 32 531 005 грн. з терміном погашення по-предявленню.

Згідно із п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Як визначено пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналізуючи вказані норми Закону, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає висновки зроблені відповідачем в  акті перевірки №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року необґрунтованими та безпідставними.

Так зокрема, суд не бере до уваги доводи відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.228 та ст.216 ЦК України, оскільки як вбачається зі змісту ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з аналізу договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року вказаний правочин укладений між юридичними особами з метою отримання ТзОВ «Феміда-Інтер» товарно-матеріальних цінностей, а ТзОВ «Будсинтез» відповідно грошової винагороди за поставлений товар. Зазначений договір підписаний уповноваженими особами учасників договору та вчинений у письмовій формі, відповідно до вимог ст.207 ЦК України.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи подані відповідачем заперечення щодо адміністративного позову, пояснення представників відповідача та прокурора, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.228 та ст.216 ЦК України щодо нікчемності договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року є безпідставним, оскільки при аргументації такої позиції податковий орган керувався не підтвердженою в судовому засіданні інформацією, неналежними доказами, а також власним внутрішнім переконанням, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України є недопустимим.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність у ТзОВ «Феміда-Інтер» на момент перевірки, документів на перевезення та сертифікатів обладнання, оскільки, як вбачається із змісту п. 3 договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року поставка товару здійснювалась за рахунок продавця, тобто ТзОВ «Будсинтез», у зв’язку з чим документи на перевезення в силу ст.8 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні обліковуватись у ТзОВ «Будсинтез».

Разом з тим, відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наявної матеріалів справи податкової накладної №231101 від 23.11.2009 року ТзОВ «Будсинтез» поставлено, а ТзОВ «Феміда-Інтер» прийнято товар в кількості 50 примірників обладнання на суму 32 531 005 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5 421 834 грн. 16 коп., що в силу пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підтвердженою обставиною.

В розумінні ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, у зв’язку з чим доводи відповідача щодо нікчемності договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року та, як наслідок, порушення ТзОВ «Феміда-Інтер» п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 року №0001362301/0 та №0001412301/0 від 07.10.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з  дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 03 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                           Ю. Ю. Сорока