КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2382/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"01" грудня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова про зобов’язання прийняти рішення по забезпеченню житловим приміщенням для постійного проживання
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просить зобов'язати Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова (далі відповідач) прийняти рішення по забезпеченню житловим приміщенням для постійного проживання по забезпеченню ОСОБА_2 житловим приміщенням для постійного проживання.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині А1479.
Згідно витягу з наказу командира А1476 № 330 від 31.12.2004 року ОСОБА_2, звільнений з військової служби у відставку (за станом здоров'я).
Згідно талону до ордеру №23 від 24 травня 1994 р. Міністерства оборони СРСР КЄЧ Чернігівського району Одеського військового округу капітану ОСОБА_2 з сім'ю виданий ордер на право зайняти 3 кімнатну квартиру площею 47,31 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1.
05.01.1993 року позивач був зареєстрований за зазначеною адресою (аркуш 11 паспорта).
Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив в того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення по забезпеченню житловим приміщенням для постійного проживання по забезпеченню ОСОБА_2 житловим приміщенням для постійного проживання з підстав, викладених позивачем задоволенню не підлягають.
Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 24. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини
Це ж правило закріплено і у п. 29 Порядку та п. 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом №577 (далі Інструкція № 577)
Згідно з п.1.1 Інструкції №577 зазначено, що вона визначає організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України, у тому числі які проходять військову службу у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), що належать до сфери управління Міністерства оборони України, у його структурних підрозділах, а також особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
З наведеного вбачається, що дія даної Інструкції також поширюється і на осіб, звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення.
Відповідно до п.3.12 Інструкції № 577 підставами для зняття військовослужбовців з обліку є поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Підпунктом 3 п.п. 3.2, 3.3 Інструкції № 577 передбачено, що облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах, гарнізонах та квартирно-експлуатаційних органах. Повний та всебічний облік за всі військові частини організовується та ведеться Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання житлових приміщень. Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Пунктом 3 п.п. 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Якщо військовослужбовець, який перебуває на обліку, обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку реєстрації, інший населений пункт, відповідний командир військової частини за проханням військовослужбовця за 6 місяців до звільнення в запас або у відставку за віком подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційного органу необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби.
Він також може скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення з військової служби від виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Згідно п.п. 4.5 п. 4 цієї ж Інструкції військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в квартирно-експлуатаційному відділі м. Чернігова, будь-яких документів щодо зарахування позивача на квартирний облік від командира військової частини А 1476 до відповідача не надходили.
Таким чином будь-яких порушень прав ОСОБА_2 з боку квартирно-експлуатаційному відділі м. Чернігова не вбачається.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
Ю.І.Цвіркун