ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3688/10/2470
15:56 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі судового засідання Василику Г.В.
за участю позивача –ОСОБА_1, представника відповідача –Чебана В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Позов обґрунтовується тим, що 22 листопада 2010 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період 01.07.2010 року по 18.07.2010 року та складено акт № 3422/17-120/2310911456 від 22.11.2010 року, на основі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004960171/0 від 01.12.2010 року. Вказане податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, прийняте з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно вказаного акту перевірки п/п ОСОБА_1 донараховано податок з доходу фізичних осіб в сумі 5130 грн. та штрафних санкцій в сумі 10260 грн. Дане порушення працівниками податкових органів встановлено на підставі пояснень колишньої дружини позивача ОСОБА_3, яка після розлучення звернулася із скаргою у ДПІ м. Чернівці про те, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 01.01.2010 року виплачено їй заробітну плату у розмірі 24480,00 грн. Позивач у своєму позові вказує на те, що дійсно ОСОБА_3, перебуваючи з ним у зареєстрованому шлюбі з 26.08.2005 року по 02.08.2010 року, інколи допомагала йому у здійсненні підприємницької діяльності та у відповідності до указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року сплачував збільшену на 50 відсотків ставку єдиного податку.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити його.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Проведеною 22 листопада 2010 року позаплановою документальною виїзною перевіркою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період 01.07.2010 року по 18.07.2010 року та складено акт перевірки № 3422/17-120/2310911456 від 22.11.2010 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010 року № 0004960171/0, яким донараховано податок з доходу фізичних осіб в сумі 5130 грн. та штрафних санкцій в сумі 10260 грн.
Дане порушення встановлено працівниками податкових органів з пояснень відібраних у громадянки ОСОБА_3, згідно яких вона працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на посаді продавця в неспеціалізованому магазині за адресою АДРЕСА_1 з 01.07.2008 р. по 31.01.2010 р. та отримувала заробітню плату в розмірі 1800 грн. в місяць, трудового договору з позивачем не укладала. Вказані дії ОСОБА_1, на думку відповідача, порушують вимоги пп.19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не нарахування та утримання до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платників податку, що кінцево оподатковується при їх виплаті та за рахунок платників за період з 01.07.2008 р. по 31.01.2010 р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно вимог указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року, зареєстрував у податковому органі свої трудові відносини з ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку від 09.12.2008 року та сплачував збільшену на 50 відсотків ставку єдиного податку.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивач зареєстрував в ДПІ у м. Чернівці трудові відносини з ОСОБА_3 та сплачував 50 відсоткову надбавку до суми єдиного податку, проте не уклав з нею трудовий договір.
Згідно із статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 Кодексу визначено, що при укладанні трудового договору між працівником та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності такий договір обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі.
Згідно із статтею 48 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.99р. №1356-ХІУ "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", фізичні особи, поряд з підприємствами, установами, організаціями, мають право ведення трудових книжок на всіх працюючих у нього понад п`ять днів працівників.
Укладений у письмовій формі трудовий договір між фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності і працівником, що зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання підприємця у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України (стаття 24-1 КЗпП) у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи, є підставою для ведення фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльністю трудової книжки найманого працівника у разі, якщо цей найманий працівник не має місця роботи, де вже ведеться трудова книжка.
Для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності Указом Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99), який регулює запровадження цієї системи, встановлено, що вони самостійно (за власним бажанням) можуть обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов'язковому додержанні відповідних умов, зазначених у статті 1 Указу, зокрема, у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно статті 2 Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності.
У разі, якщо суб'єкт малого підприємництва - фізична особа прийняв рішення щодо розширення підприємницької діяльності шляхом використання найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, то розмір ставки єдиного податку для такого суб'єкта збільшується на 50 відсотків за кожну найману особу, включаючи членів сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч. 2 ст. 71. Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позовні вимоги, на думку суду є обгрунтованими, обставини, на які посилається відповідач не доведені належними та допустимими засобами доказування, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд вважає за необхідне провести у відповідності до вимог п.1 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010 року № 0004960171/0, яким донараховано податок з доходу фізичних осіб в сумі 5130 грн. та штрафних санкцій в сумі 10260 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача –ОСОБА_1 3.40 грн. понесених по справі судових витрат.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 30.12.2010 року.
Суддя Я.Ю. Ковалюк