Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 р. справа № 2а-25634/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16:50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Кішенковій Г.О.
30 листопада 2010 року о 16 год. 50 хв. Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Фещук А.В.,
при секретарі судового засідання Кішенковій Г.О.,
за участю: представника позивача – Полякової О.М. (за довіреністю від 04.11.2010 року);
представника відповідача – Ціоненко С.В. (за довіреністю від 08.01.2010 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про зобов’язання вчинити дії та стягнути витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв’язку з втратою годувальника, яки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за серпень 2010 року на загальну суму 93742,46 грн., -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2010 року управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про зобов’язання вчинити дії включити суму до акту звірення та стягнути витрати по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв’язку з втратою годувальника, яки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за серпень 2010 року на загальну суму 93742,46 грн.
Правовою підставою позовних вимог позивач вважає норми спільної постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність підстав для вчинення ним подібних дій у спірних правовідносинах, окрім цього надав суду письмові заперечення, у яких посилається на те, що нормами діючого законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку або професійного захворювання не передбачено відшкодування державної адресної допомоги, спір щодо заліку якої має місце у спірних правовідносинах.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області направило на адресу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з серпня 2010 року, які не були прийняті Фондом на загальну суму 93742,46 грн.
Позивач вважає, що у спірних правовідносинах способом захисту прав позивача є звернення до суду із позовною заявою зобов’язання включити до акту звірки та про відшкодування понесених витрат, оскільки норми Порядку, затвердженого постановою від 4 березня 2003 року № 5-4/4 передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними. Як вбачається з матеріалів справи, в цілому акти звірки підписані сторонами, однак з певними розбіжностями, які повинні бути предметом спору щодо відшкодування спірних сум.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 статті 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону вбачається, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, за змістом наведеної норми обов’язок Фонду та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, є необґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров’я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням працівниками трудових обов’язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та пов’язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв’язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином суд приходить висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 25 вказаного Закону, яка регулює питання фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, визначено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Відповідно до статті 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення» розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Отже, двома органами - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено та затверджено нормативно-правовий акт, який визначає певний порядок відшкодування одним органом іншому понесених витрат на відповідні виплати.
Вказаний Порядок передбачає певну процедуру, яка передує відшкодуванню коштів та починається з взаємодії територіальних органів одного та другого фондів між собою, узгодженню певних питань, потім - Головних управлінь вказаних фондів, а закінчується відшкодуванням на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України понесених витрат шляхом перерахування відповідних коштів Пенсійному фонду, про що підписується відповідний акт (п. 7 й 8 Порядку).
Встановлене вказаним Порядком правило підписання щомісячних актів звірок розрахунків має застосовуватися за відсутності спору, а спірні питання щодо їх підписання повинні бути узгоджені між органами, а не в судовому порядку.
Отже, відповідно до вказаного Порядку відшкодування витрат відбувається на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Враховуючи те, що даним нормативно-правовим актом Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України врегулювали питання відшкодування понесених витрат одного органу іншим шляхом перерахування коштів, тому даний Порядок повинен бути дотриманий територіальними органами одного та другого фондів.
Між тим, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постановах від 20 березня 2007 року у справах № 21-897во06 і № 21-1087во06 викладено висновок про те, що у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цих актів.
Отже позовні вимоги управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області в частині зобов’язання включити в акт звірки суми витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не підтягають задоволенню.
Орган Пенсійного фонду України звернувся з позовом про стягнення понесених ним витрат.
Права управління Пенсійного фонду України в районі, місті і районі у місті визначені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, п. 2.3 якого визначено, що управління має право, зокрема, застосовувати адміністративні стягнення, передбачені законом; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми, також інші права, передбачені чинним законодавством.
Згідно з пунктами 3 й 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (Зазначена постанова втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, якою затверджено, зокрема, Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Вказаний Перелік містить обставини, які пов’язує з виконанням потерпілим дій, роботи, трудових (посадових) обов'язків)).
Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.
Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07 червня 2002 року №120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за №595/6883.
Отже, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а серпень 2010 року на загальну суму 93742,46 грн., яку не прийнято відповідачем у зв’язку з отриманням пенсіонером травми за межами України, підлягає відшкодуванню відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про зобов’язання вчинити дії та стягнути витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внасідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв’язку з втратою годувальника, яки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за серпень 2010 року на загальну суму 93742,46 грн., - задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області (розрахунковий рахунок 256063122041 в ДОУ ВАТ Державний ощадний банк м.Донецька, МФО 335106, ОКПО 21956561) витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв’язку з втратою годувальника, яки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за серпень 2010 року на загальну суму 93742 (дев’яносто три тисячі сімсот сорок дві) грн. 46 (сорок шість) коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 30 листопада 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Фещук А.В.