Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 07 грудня 2010 р.                                                             справа № 2а-26799/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  15 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Іванченкова А.С.

при секретарі          Фенделєвій В.Є.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – Нестерова В.І.,

представника третьої особи – Загустіна Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про визнання дій щодо повернення виконавчого листа неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа і закриття провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30 червня 2010 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", яка на його думку є незаконною, оскільки державним виконавцем не було вжито достатніх дій для примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що згідно листів - повідомлень управління державного казначейства у місті Торезі та управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради у боржника відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власні надходження. У зв’язку з цим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що виконати рішення суду не має можливості з огляду на відсутність відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету. Дії відповідача та оскаржуване рішення вважав законними.

Суд, заслухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

26 січня 2010 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції за заявою ОСОБА_1 винесено постанову серії ВП № 17084537 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-72, виданого 19 травня 2008 року Торезьким міським судом Донецької області та надано боржнику - управлінню праці та соціального захисту населення Торезької міської ради строк для добровільного виконання рішення суду до 02 лютого 2010 року.

Рішення суду у строк, наданий для добровільного його виконання, боржником виконано не було, у зв’язку з чим заступником начальника відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції 06 квітня 2010 року винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника - управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради.

17 червня 2010 року на адресу відповідача надійшов лист управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, яким повідомлялось, що виплата допомоги ветеранам війни має разовий характер та до 5 травня 2010 року виплата допомоги завершена, надходження додаткових коштів не передбачено.

30 червня 2010 року із посиланням на пункт 15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, статтю 40 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції винесено постанову серії ВП № 17084537 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Не погодившись із такими діями відповідача та зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача та оскаржуваній постанові серії ВП № 17084537 від 30 червня 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Частиною 1 статті 5 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, (далі - Інструкція) державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону № 606-XIV. Заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на грошові кошти боржника, звернення стягнення на інші види майна боржника. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (п. 5.1.3 Інструкції).

Згідно пункту 5.1.1 Інструкції звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.  

Згідно пункту 4.11.2 Інструкції акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. Уразі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.

Доводи відповідача про наявність підстави для повернення виконавчого документа у зв'язку із відсутністю у боржника - управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власних надходжень суд оцінює критично у зв’язку з наступним.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Частиною 1 статті 21 Бюджетного кодексу передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до статті 35 Бюджетного кодексу головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.

Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету (частина 5 статті 23 Бюджетного кодексу).

Таким чином управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня міг звернутися до головного розпорядника із пропозиціями про внесення змін до бюджетних призначень з метою забезпечення виконання судового рішення на користь позивача. Вказані пропозиції підлягали розгляду і врахуванню згідно норм Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд також зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи “Бурдов проти Росії”,  “Кечко проти України”).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа не були враховані норми бюджетного законодавства, а також особливості виконання судових рішень бюджетними установами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку,  що дії відповідача та постанова від 30 червня 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є необґрунтованими. Суд вважає, що вказана постанова прийнята не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність своїх дій щодо прийнятої ним постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що  підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, про визнання дій неправомірними та скасування постанови задовольнити.

Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, вчинені у виконавчому провадженні № 17084537 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-72, виданого Торезьким міським судом Донецької області 05 березня 2010 року.

Скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції від 30 червня 2010 року про повернення виконавчого документа, прийняту у виконавчому провадженні № 17084537 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-72, виданого Торезьким міським судом Донецької області 05 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 грудня 2010 року в присутності позивача, представників відповідача та третьої особи.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2010 року.  

Суддя                                                                                      Іванченков А. С.