КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року Справа № 2а-2783/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря –Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача –Вишневецького А.В.,
відповідача 2 –Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області : Єннера Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничої фірми „Агросвіт” до Кіровоградської митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача –приватне підприємство „АФ” Олександріяконссервіс” , про визнання нечинним та скасування рішення та повернення з державного бюджету надмірно сплачених коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/00280/2, а також повернути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” надмірно сплачені кошти суму визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мито від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ч.5 ст.266 Митного кодексу України, що полягало у здійсненні визначення митної вартості фунгіциду „Імпакт С SС”, який імпортується в Україну, за резервним методом, при цьому, необгрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів, встановлених законом.
Крім того, позивач посилався на те, що ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” було надано відповідачу всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом оцінки за ціною договору щодо товару, який імпортується, зокрема, зовнішньоекономічний контракт, рахунок –фактуру, а також документи, які підтверджують ідентифікацію та вартість ввезеного товару, оригінал ліцензії на ввезення товару, калькуляцію та лист вартості перевезення, які відповідачем не було взято до уваги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача 1 - Кіровоградської митниці Державної митної служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що під час порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості фунгіциду „Імпакт С SС” з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, Кіровоградською митницею Державної митної служби України встановлено, що задекларована вартість була нижча ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що означає заниження митної вартості імпортованого товару.
Крім того, посилався на те, що надані декларантом відомості не відповідають вимогам ст.267 Митного кодексу України щодо об’єктивності та документального підтвердження використаних останнім відомостей, що призвело до неможливості застосування митним органом методу оцінки за ст.267 Митного кодексу України, у зв’язку з чим митну вартість товару було визначено відповідачем на підставі резервного методу визначення митної вартості фунгіциду „Імпакт С SС” на рівні 20,18 дол. США за 1 кг.
При цьому, відповідачем зазначено, що підставою для визначення митної вартості даного товару є інформація з ПІК ЄАІС ДМСУ „Цінова інформація”.
Представник відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на встановлений чинним законодавством порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів, а також на відсутність висновків органів стягнення, погоджених з відповідними фінансовими органами щодо повернення позивачу коштів з Державного бюджету України, та відповідних судових рішень щодо повернення зазначених коштів ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт”. Що виключає можливість повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” надмірно сплачених коштів в сумі визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мито від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп..
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 квітня 2010 року між Компанією „Кемінова А/С” (Данія) (далі –„Продавець”) та ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” (далі –„Покупець”) укладено договір купівлі –продажу №СН-2010/0417 (далі за текстом –Договір №СН-2010/0417) (а.с.25-27).
Згідно умов даного договору Продавець зобов’язується продати і передати, а Покупець –купити і прийняти засоби захисту рослин, а саме, фунгіцид „Імпакт Т, к.с.” в кількості 6400 л. за ціною 22.00 дол. США та фунгіцид „Імпакт К, к.с.” в кількості 8000 л. за ціною 17,90 дол. США. Загальна сума договору становить 284000 дол. США.
В межах даного зовнішньоекономічного договору позивачем на митну територію було ввезено товар та для здійснення митного оформлення зазначеного товару подано вантажно –митну декларацію №901030000/2010/000892 від 13.07.2010р., в якій визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі, встановленому договором №СН-2010/0417 (а.с.30).
15 липня 2010 року відповідачем, Кіровоградською митницею Державної митної служби України, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901030000/0/00046 та прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2, яким визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі 20,1800 дол. США (а.с.42, 60).
При цьому, згідно даного рішення, митним органом для визначення митної вартості товару використовувались документи, надані до митного оформлення, ст.ст.260, 264, 266-273 Митного кодексу України, цінова інформація з ПІК „Інформаційно –пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (далі за текстом - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст. 260 МК України).
Згідно ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 Митного Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.2 ст.262 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (далі за текстом –Порядок №1766), визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку №1766. При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п.11 Порядку №1766, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов’язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
Відповідно до ч.4 ст.267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Доказів наявності обставин, що виключають використання першого методу, відповідачем 1 суду не надано.
В оскаржуваному рішенні відповідач 1, відмовляючи в застосуванні першого методу, посилається на цінову інформацію з ПІК „Інформаційно –пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та зазначає, що мінімальна вартість аналогічних товарів складає 20,1800 дол. США.
За таких підстав, відповідач 1 повинен був визначити ціну товару за другим методом, оскільки відповідно до ч.1 ст.268 МК України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до ст.273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Між тим, відповідачем 1 визначено митну вартість товару на підставі резервного методу. При цьому, не надано суду доказів того, що Кіровоградською митницею Державної митної служби України до застосування резервного методу послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості, а також не зазначалось, чому їх неможливо було застосувати.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі - Кіровоградською митницею Державної митної служби України, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності визначення оскаржуваним рішенням митної вартості товару на підставі резервного методу, а також прийняття рішення про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2.
Наведене вище свідчить про неправомірність прийняття Кіровоградською митницею Державної митної служби України рішення про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2 та обґрунтованість позовних вимог щодо скасування даного рішення.
Позовні вимоги в частині повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” надмірно сплачених коштів суми визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мита від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 Р.ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618 (далі за текстом –Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
У відповідності до п.2 Р.ІІІ Порядку №618, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Згідно п.3 Р.ІІІ Порядку №618, відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №618 встановлено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі –Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Доказів звернення ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” до Кіровоградської митниці Державної митної служби України, у встановленому порядку, із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету позивачем суду не надано. Що означає відсутність у митного органу підстав для прийняття рішення щодо повернення позивачу з Державного бюджету України митних платежів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ науково – виробничої фірми „Агросвіт” в частині позовних вимог щодо повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача надмірно сплачених коштів суми визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мита від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп.
Крім того, направлення висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи розраховане на відсутність спору між відповідними органами в цій частині, а тому не може бути окремою позовною вимогою з огляду на те, що право позивача в такому випадку, порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Кіровоградської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2 та відмову в задоволенні позовних вимог майнового характеру, стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ науково –виробничої фірми „Агросвіт” підлягають судові витрати, здійснені позивачем, у розмірі 03 грн. 40 коп.. Судові витрати в сумі 201 грн. 86 коп. стягненню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної митної служби України №901030000/2010/000280/2 від 15.07.2010р. про визначення митної вартості товару.
В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково–виробничої фірми „Агросвіт” судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп..
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено - 07.12.2010р..
Cуддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина