Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 грудня 2010 р. Справа № 2а-27515/10/0570
м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Мандичев Д.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1
до Держави Україна
про визнання грубим порушенням права на справедливий судовий розгляд в органах судової влади, визнання порушення судами статті 6 Європейської конвенції, визнання незаконними та протиправними ухвали суддів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Держави Україна про визнання грубим порушенням права на справедливий судовий розгляд в органах судової влади, визнання порушення судами статті 6 Європейської конвенції, визнання незаконними та протиправними ухвали суддів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В позові відповідачем зазначена держава Україна, яка не є суб’єктом владних повноважень, та взагалі не є юридичною особою.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати незаконними та протиправними ухвали суддів, а також визнати грубим порушенням права на справедливий судовий розгляд в органах судової влади.
Суд вважає, що рішення суб’єкта владних повноважень в розумінні норм КАС України - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ у спорах відповідно до процесуального законодавства України, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, оскарження у будь-який спосіб діяльності чи бездіяльності судді щодо розгляду і вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Суд вважає, що підстави для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства відсутні, з огляду на те, що позов пред’явлений до держави Україна, яка не є суб’єктом владних повноважень, та виходячи з позовних вимог до суду не при виконанні його владних управлінських функцій, а при здійсненні ним правосуддя. Аналізуючи норми статті 55 Конституції України, суд дійшов висновку, що в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише акти, дії, бездіяльність суддів, якщо ці акти, дії, бездіяльність належать до сфери управлінської діяльності, а не процесуальні дії судді в процесі судового провадження. Позивач у позові не оскаржив будь-яких дій чи бездіяльності судді, які відносяться до його управлінської діяльності, а не процесуальних дій як судді при розгляді і вирішенні спору.
Вивчивши викладене у позовній заяві та доданих до неї документах, суд дійшов висновку, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статтями 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна про визнання грубим порушенням права на справедливий судовий розгляд в органах судової влади, визнання порушення судами статті 6 Європейської конвенції, визнання незаконними та протиправними ухвали суддів, як такої, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
2. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
3. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили ухвалою за наслідками апеляційного провадження.
4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
5. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
6. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Мандичев Д. В.