КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1178/10/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Гайдаш В.А.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Цвіркуна Ю.І.

           розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за позовом кредитної спілки «Обереги»до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач кредитна спілка «Обереги»звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Черкаси  (ДПІ в м.Черкаси) від 29.01.2010 р. № 9/17-2207/26536258 про стягнення 24832 грн. 23 коп. по податку з доходів фізичних осіб, в тому числі: 8277 грн. 41 коп. за основним платежем та 16554 грн. 82 коп. штрафних санкцій.    

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29.01.2010 року № 9/1702207/2653658 про визначення податкового зобов'язання кредитній спілці "Обереги»зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 8277 грн. 41 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16554 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 82 коп.

  Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м.Черкаси подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

    Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –залишенню без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлення від 11.01.2010 р. № 2/01-1, виданого державною податковою інспекцією у м. Черкаси, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання державною податковою інспекцією у м. Черкаси проведено планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності кредитної спілки «Обереги»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 рік.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2010 року № 13/22-0/26536258.

Як зазначено в акті, документальною перевіркою встановлено порушення пп. 9.2.3 п.9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV, а саме: не включались до оподатковуваного доходу та неоподатковувались податком з доходів фізичних осіб доходи у вигляді відсотків, сплачених (нарахованих) на пайові внески членам кредитної спілки. В результаті цього донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 8277 грн. 41 коп.

29.01.2010 року державною податковою інспекцією у м. Черкаси на підставі акту документальної перевірки від 27.01.2010 року № 13/22-0/26536258 прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010 року № 9/17-2207/26536258, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 8277 грн. 41 коп. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 16554 грн. 82 коп.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив в того, що при винесенні податкового повідомлення - рішення № 9/17-2207/26536258 від 29.01.2010 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8277 грн. 41 коп. державною податковою інспекцією у м. Черкаси не враховані вимоги чинного законодавства щодо зупинення до 01.01.2010 року обов'язку податкового агента щодо оподаткування процентів на внески (вклади) до кредитної спілки відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 23 Закону України № 2908-III від 20 грудня 2001 року "Про кредитні спілки" (далі - Закон України № 2908-III від 20 грудня 2001 року) внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Згідно до абзацу першого частини першої статті 21 Закону України №2908-III від 20 грудня 2001 року кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Згідно абзацу першого частини другої статті 21 вказаного Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України № 2908-III від 20 грудня 2001 року нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Отже, Закон України № 2908-III від 20 грудня 2001 року визначає, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.

Відповідно до положення абзацу третього пункту 7.2 статті 7 Закону України № 2908-III від 20 грудня 2001 року ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що при вирішенні питання щодо визначення поняття "проценти" в контексті даного спору, слід застосовувати визначення даного терміну, наведеного в Законі України № 2908-III від 20 грудня 2001 року, який і регулює питання виплати таких процентів.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", від 01 липня 2004 року № 1985-ІV внесено зміни до пункту 4.3.5, а саме підпункт "в" після слів "неприбутковими організаціями" доповнити словами "(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)". При цьому зазначені зміни набувають чинності з 01 січня 2005 року. Таким чином, зазначений пункт з 01 січня 2005 року припиняє регулювання оподаткування виплат (процентів), які здійснюються кредитними спілками.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону в редакції Закону України № 1958-ІV від 01 липня 2004 року із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2273-ІV від 21 грудня 2004 року у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок у тому картковий розрахунок, вклад до небанківських (фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпунктів 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року. Отже, суд першої інстанції дійшли вірного висновку, що зі змісту цієї норми матеріального права вбачається, що проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню з 01 січня 2010 року.

       Відсутність підстав для донарахування податку з доходів фізичних осіб виключає можливість для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16554 грн. 82 коп. у відповідності до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

        Аналогічна позиція була висловлена у рішеннях Вищого адміністративного суду України №К-2053/08  від 01 квітня 2010 року та у справі №К-23651/07 від 14 липня 2009 року.

      Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги кредитної спілки «Обереги»підлягають задоволенню.

     При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

    Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

   Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

     Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :  

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси –залишити без задоволення.  

           Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                А.Б. Парінов   

                                                                                           Ю.І.Цвіркун