Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 р. справа № 2а-23064/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Фенделєвій В.Є.,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 07 вересня 2010 року,
від відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
до Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області
про визнання протиправними дій щодо проведення 03 вересня 2010 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 та визнання недійсним припису Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області № 000248 від 03 вересня 2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного інспектора відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області Мичко-Прокопець Ганни Володимирівни про визнання протиправними дій державного інспектора відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області Мичко-Прокопець Г.В. щодо проведення 03 вересня 2010 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 та визнання недійсним припису Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області № 000248 від 03 вересня 2010 року.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем 03 вересня 2010 року було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та припис № 000248. Вважає, що дії та рішення відповідача є протиправними з огляду на наступне. Так, з акту вбачається, що 03 вересня 2010 року була проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що позивачем порушені вимоги статей 125 та 126 Земельного Кодексу України. Зазначена перевірка була проведена без участі позивача, про проведення перевірки він не повідомлявся, акт та припис не отримував. Зазначив, що припис не містить яких-небудь даних в чому саме є правопорушення та яку норму закону порушено. Таким чином, відповідачем порушені вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312.
Вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 03 вересня 2010 року, необґрунтованими також із тих підстав, що вони не відповідають обставинам справи, що є підставою для визнання припису № 000248 від 03 вересня 2010 року недійсним.
У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позову, позовні вимоги у зв’язку з ліквідацією відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області заявив до Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області, надавши пояснення, аналогічні змісту позову, позовні вимоги просив задовольнити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року замінено первинного відповідача – державного інспектора відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області Мичко-Прокопець Ганну Володимирівну на Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності суду не надав. За таких обставин та враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с. 8-11).
Державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області Мичко-Прокопець Ганною Володимирівною відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» була проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2, за наслідками якої був складений акт від 03 вересня 2010 року (а.с. 12).
Під час перевірки встановлено використання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0100 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення будівлі по вулиці АДРЕСА_1 у Ворошиловському районі міста Донецька без правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, чим порушено статті 125, 126 Земельного Кодексу України .
В акті також зазначається, що вказана будівля належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2010 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 березня 2010 року № 25459712.
03 вересня 2010 року винесено припис від № 000248, згідно з яким відповідачу запропоновано усунути виявлені порушення, про виконання припису повідомити до 01 жовтня 2010 року (а.с. 12).
Проте, суд не може погодитись з висновками відповідача, що викладені в акті перевірки, та з цих підстав вважати законним припис від 03 вересня 2010 року № 000248.
Відповідач, Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області, у цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього положеннями Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V та Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1223/8544.
Згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі – Закон № 963-IV) із змінами і доповненнями, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Пунктом 3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1223/8544, (далі - Порядок), передбачено, що Держземінспекція та її територіальні органи проводять планові, позапланові та оперативні перевірки.
Державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства, як визначено у пункті 4.1 Порядку.
Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі – Закон № 877-V) плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу згідно вимог частини 4 статті 5 Закону № 877-V.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 877-V під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Крім того, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа (частина 3 статті 6 Закону № 877- V).
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення), як передбачає частина 5 статті 7 Закону № 877- V.
Відповідно до частини 6 статті 7 цього закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Порядок та форму складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства передбачено і пунктом 5 Порядку.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 877- V на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Зазначене кореспондується з пунктом 6.2 Порядку.
Суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», в редакції від 17 липня 2009 року, зобов’язано органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року:
тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів);
установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням;
видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом.
На підставі викладеного та враховуючи наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про неправомірність проведення відповідачем перевірки.
Також, в акті перевірки та оскаржуваному приписі йдеться про те, що позивач використовуючи земельну ділянку загальною площею 00,0100 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення будівлі по вулиці АДРЕСА_1 у Ворошиловському районі міста Донецька без правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, порушує вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частини 1 стаття 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як визначено в частині 2 статті 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
В матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу від 25 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Хмельницьким О.О. (запис у реєстрі № 2533), з якого вбачається, що позивач придбав у власність будівлю магазину літ.А-1 площею 167,30 кв.м., розташовану в місті Донецьку по вулиці АДРЕСА_1 (а.с. 14, 15).
Право власності позивача на об’єкт нерухомого майна належним чином зареєстрований 02 березня 2010 року в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації міста Донецька (а.с. 16).
Зазначений об’єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці площею 0,01000 га, кадастровий номер 1410136300:00:007:0191, про що зазначено у пункті 1 договору купівлі-продажу (а.с. 14).
Таким чином, позивачем надано належний доказ переходу права власності на нерухомий об’єкт, що є підставою для переходу права на землю і свідчить про відсутність факту використання земельної ділянки самовільно.
Цей факт встановлено і рішеннями Господарського суду Донецької області від 28 вересня 2010 року та Донецького апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року по справі № 12/191пн (а.с. 69-70, 71-74).
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, як передбачено частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідачем не було надано будь-яких пояснень та доказів суду, які б спростовували вимоги позивача та підтверджували правомірність проведення перевірки та прийняття оскаржуваного припису.
На підставі наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач під час подачі адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 865136 від 30 вересня 2010 року (а.с. 2).
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області про визнання протиправними дій щодо проведення 03 вересня 2010 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 та визнання недійсним припису Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області № 000248 від 03 вересня 2010 року задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області щодо проведення 03 вересня 2010 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2.
Визнати недійсним припис Держкомзему у місті Донецьку Донецької області від 03 вересня 2010 року № 000248.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (83080, місто Донецьк, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 14 грудня 2010 року в присутності представника позивача. Постанова виготовлена в повному обсязі 19 грудня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.