07.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 р. справа № 2а-3082/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
суддів Бондар М. В.,
Букіної Л.Є.,
Потолової Г.В.,
при секретаріШенкунісі А.О.,
< Список >
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та стягнення заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 (далі – ОСОБА_5, позивач) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства фінансів України (далі – відповідач-1), Державного казначейства України (далі – відповідач-2), Державної судової адміністрації України (далі – відповідач-3), Апеляційного суду Дніпропетровської області (далі – відповідач-4), в якій, з урахуванням доповнень до адміністративного позову, просить:
- дії Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування заробітної плати судді, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати – 332 грн. за період з 01 січня 2006 р. по 31 березня 2010 р. визнати протиправними;
- стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України № 609 від 09 липня 2008 р. „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ” суму ненарахованої і неотриманої заробітної плати за період з 01 січня 2010 р. по 31 березня 2010 р. – 36424,71 грн., за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2009 р. – 189430,98 грн., загальну суму за вказані періоди часу – 225765,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідачів, що виразилися у неналежному матеріальному забезпеченні позивача-судді протягом 2006-2009 років внаслідок обмеження розміру мінімальної заробітної плати на рівні 2005 р. Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 03.09.2005 р. „Про оплату праці суддів” посадовий оклад судді апеляційного суду встановлено в розмірі 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України №1310 від 31.12.2005 р. „Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 856 від 03 вересня 2005 р.” доповнено Постанову № 856 пунктом 4-1, згідно якого розмір посадового окладу, передбаченого Постановою № 856 встановлюється виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і вподальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва №2/174 від 21.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р., пункт 4-1 Постанови №856 визнано незаконним. Тому, заробітна плата повинна підвищуватись пропорційно зростанню рівня мінімальної заробітної плати у відповідний період. Однак, Кабінет Міністрів України скоротив видатки на утримання судів, внаслідок чого Державна судова адміністрація України допустила заборгованість по заробітній платі. З 01.01.2006 р. ОСОБА_5 було встановлено посадовий оклад у сумі 3154 грн., надбавка за другий кваліфікаційний клас судді – 350 грн., надбавка за вислугу років – 876 грн. (оклад + квал. клас х 20%), надбавка за високі досягнення – 1752 грн. (оклад + квал. клас х 40%). З червня 2008 р. ОСОБА_5 встановлена надбавка за перший кваліфікаційний клас судді – 375 грн., а з 01.01.2009 р. встановлена надбавка за вислугу років 30% - 1058,70 грн. (оклад + квал. клас х 30%), надбавка за високі досягнення – 1411,60 грн. (оклад + квал. клас х 40%). Законами України про Державний бюджет на 2006-2010 роки встановлювалась та змінювалась мінімальна заробітна плата, проте встановлений позивачу посадовий оклад не змінювався, хоча повинен бути збільшений пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати. Таким чином, сума недонарахованої і неотриманої ОСОБА_5 заробітної плати за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2010 р. складає 225765,69 грн.
Позивач в судове засідання не з’явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, надали суду клопотання про розгляд справи за відсутності представників відповідачів.
Представник Міністерства фінансів України просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що ст. 95 Конституції України встановлено норма, яка передбачає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначати виключно законом про державний бюджет України. Законом України про державний бюджет видатки для суддів на фінансування основної заробітної плати були передбачені в повному обсязі, оскільки такі виплати є обов’язковими, та фактично здійснені Державним казначейством України на 100% від плану. Поряд з цим, згідно з частиною другою статті 2 Закону України “Про оплату праці” винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов’язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період. Також, представник Міністерства фінансів України зазначив, що в позові відсутні підстави та докази необхідності звернення з вимогами до Міністерства фінансів України оскільки з 1 січня 2003 року до 1 січня 2011 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.
Представник Державного казначейства України просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що головним розпорядником бюджетних коштів, які передбачені на утримання судової влади, в даному випадку є Державна судова адміністрація України, яка повинна була подати до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки необхідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів, для закладення їх до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік, а Міністерство фінансів України повинно було прийняти рішення про включення до проекту закону про державний бюджет бюджетний запит головного розпорядника коштів. Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються законом про державний бюджет. Відповідно до законів про державний бюджет та розписів державного бюджету на 2006, 2007, 2008 та 2009 роки Державній судовій адміністрації України за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" були передбачені асигнування у сумі 9 500,0 тис. грн. Відповідно до тимчасового розпису Державного бюджету України на 2010 рік Державній судовій адміністрації України за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" на січень-травень були передбачені асигнування у сумі 2 320,0 тис. грн. Державне казначейство України відкрило Державній судовій адміністрації асигнування в повному обсязі. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація як головний розпорядник коштів здійснює самостійно. Державне казначейство України не має права встановлювати чи змінювати видатки Державного бюджету, а тим більше, відкривати асигнування головним розпорядникам коштів на суму більшу, ніж передбачено законом про державний бюджет та розписом державного бюджету. Державне казначейство України, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало.
Представник Державної судової адміністрації України просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України є державними органами виконавчої влади та не можуть порушувати норми України, якими встановлюється Державний бюджет України на відповідний рік. Як встановлено Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до кошторисів бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2002 року № 228, бюджетні установи звітують перед органами Державного казначейства щодо виконання кошторисів протягом бюджетного року. Асигнування, на підставі яких позивач грунтує свої позовні вимоги, не були передбачені і у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ. Згідно з ч.ч. 1 та 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.
Дослідивши письмові докази по справі та письмові пояснення позивача та представників відповідачів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 03.12.1993 р. по 09.04.2001 р. працювала суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, з 10.04.2010 р. по теперішній час працює суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів від 25.04.2003 р. позивачу присвоєно другий кваліфікаційний клас судді, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.06.2008 р. - перший кваліфікаційний клас судді.
В період з 01.01.2006 р. по 31.03.2010 р. заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась з урахуванням мінімальної заробітної плати 332 грн.
Згідно довідки про заробітну плату від 14.04.2010 р. № 7-326-с щомісячна заробітна плата позивача складає 8399,02 грн. та включає оклад - 3154,00 грн., доплата за кваліфікаційний клас – 375,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) – 1058,70 грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи (40%) – 1411,60 грн., премія (40%) – 2399,00 грн.
Згідно ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної до виплати зарплати без обмеження будь-яким строком.
Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів в спірний період був Закон України „Про статус суддів”, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, в тому числі гарантії щодо оплати праці. Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Згідно ч.1 ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Частиною 2 ст.8 Закону України „Про оплату праці” визначено, що умови та розмір оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого ч.1 ст. 10 вказаного закону, в якій зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України „Про оплату праці” зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Закону України "Про судоустрій України", в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
Збереження встановленого законом статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу, є однією з основоположних гарантій незалежності судді, елементами якого є матеріальне та соціально побутове забезпечення, у тому числі і заробітна плата суддів.
Саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекті Закон України “Про статус суддів” запровадив особливий порядок в оплаті праці судців.
Цей порядок є своєрідним механізмом, що стримує і не допускає значних диспропорцій в оплаті праці суддів, тобто закон гарантував суддям право на зазначений розмір заробітної плати та порядок її визначення.
Згідно зі ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки – 10 відсотків, понад 5 років – 15 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 15 років – 25 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків, понад 25 років – 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Розмір інших складових заробітної плати встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.
03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 “Про оплату праці суддів”, якою підвищено суддям посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів, та було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів. апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005.р пунктом 4-1 такого змісту: “Установити, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.”
Постановою Кабінету Міністрів України № 248 від 3 березня 2006 року “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів” також доповнено вказану Постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних судів, встановлюються:
надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас;
доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;
надбавка за почесне звання “Заслужений юрист України” у розмірі 15 відсотків посадового окладу;
у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п’ятої статті 44 Закону України “Про статус суддів”, а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Судом встановлено, що оклад позивача, всупереч вимогам Закону України “Про статус суддів” та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року “Про оплату праці суддів”, де розмір посадового окладу позивача становить 9,5 мінімальних заробітних плат, не перераховувався до теперішнього часу. Збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачено законами про Державний бюджет України, не призводило до збільшення розміру заробітної плати судді.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою касаційної інстанції було визнано протиправним доповнення п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 р. щодо встановлення посадового окладу судді у кратному розмірі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, який в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009року дана постанова окружного суду залишена без змін, проте питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято, а тому Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865”та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання чинності рішення суду першої інстанції та є обов’язковою для виконання саме з цього часу.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Виходячи з системного аналізу законодавства про статус суддів і судоустрій в Україні, в розумінні ч.1 ст. 130 Конституції України вбачається, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов’язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі акти, їх дію у часі, суд доходить висновку, що саме з 19 серпня 2009 року втрачає чинність пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, а тому відповідачі зобов’язані були застосовувати Постанову №865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати на дату 19.08.2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік” з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні в місяць. Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" мінімальна заробітна плата на 2010 рік установлюється в такому місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Таким чином, щомісячний розмір посадового окладу позивача повинен розраховуватись наступним чином: з 19.08.2009 року по 01.10.2009 року: 9,5 мінімальних заробітних плат х 630 грн. = 5985 грн.; з 01.10.2009 року по 01.11.2009 року: 9,5 мінімальних заробітних плат х 650 грн. = 6175 грн.; з 01.11.2009 року по 01.01.2010 року: 9,5 мінімальних заробітних плат х 744 грн. = 7068 грн.; з 01.01.2010 року по 01.04.2010 р.: 9,5 мінімальних заробітних плат х 869 грн. = 8255,5 грн.
Суд також доходить висновку, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом до уваги не приймаються.
Так, наприклад, у справі “Зубко та інші проти України” Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо недостатності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
З урахуванням викладеного, починаючи з 19 серпня 2009 року по теперішній час заробітна плата судді Кіктенко Л.М. повинна складатися з наступних складових, які передбачені законодавчими актами та є обов’язковими захищеними статтями бюджетних видатків.
Посадовий оклад позивачу встановлюється відповідно до п.2 ст.44 Закону України “Про статус суддів” та додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 як 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Розмір доплати позивачу за 1 кваліфікаційний клас визначається на підставі Постанови КМУ №19 від 16 січня 2008 року та складає - 375 грн.
Преміювання згідно п.2 підпункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України N 268 від 9.03.2006 року “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” здійснюється відповідно до особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Крім того, згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 3.09.2005 року “Про оплату праці суддів” (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №248 від 3.03.2006 року) преміювання суддів здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.
Надбавка за вислугу років відповідно до п.4 ст.44 Закону України “Про статус суддів” з 22 травня 2008 року повинна виплачувалася у розмірі 40% від сукупного доходу (посадового окладу; доплати за кваліфікаційний клас; надбавка у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці; премія).
Тобто при складанні кошторису фонду заробітної плати суддів відповідного суду вищезазначені складові заробітної плати є законодавчо захищеними і повинні бути профінансовані державою у повному розмірі.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, у яких відображено фактично виплачену заробітну плату, заробітну плату, яка повинна була бути нарахована та виплачена та недонарахована сума заробітної плати з 19.08.2009 р. по 31.03.2010 р. складає 73451,17 грн.
В судовому засіданні встановлено, що грошові кошти у сумі, достатній для правильного нарахування заробітної плати суддям, через органи Державного казначейства України не надходили Апеляційному суду Дніпропетровської області від Державної судової адміністрації України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, та яку у свою чергу не профінансувало належним чином Міністерство фінансів України для необхідних витрат судової влади, що є порушенням ст. 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 № 105 зобов’язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 по 31.12.2005 та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Бюджетним кодексом України (статті 32 - 37) на Міністерство фінансів України покладено обов’язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.
Згідно ст. 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Міністерство фінансів України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Згідно з Указом Президента № 182 від 03.03.2003, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь Державної судової адміністрації; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України “Про судоустрій України” забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.
Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв’язку з визнанням судом незаконним пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 09.06.2004 року № 82/04 “Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів” обов'язок подавати штатні розписи до Державної судової адміністрації України із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на апеляційний суд, який здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Однак, судом встановлено, що відповідні зміни до штатних розписів не вносилися.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005, № 1232, якою затверджено “Положення про Державне казначейство України”, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Державного казначейства України є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями. Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 “Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу”, Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Таким чином, приймаючи до уваги, що обов’язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України Міністерством фінансів України Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та Апеляційним судом Дніпропетровської області не було здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу з 19.08.2009 р.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування заробітної плати судді ОСОБА_5, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати – 332 грн. за період з 19 серпня 2009 р. по 31 березня 2010 р.
Зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів” на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_5 за період з 19 серпня 2009 р. по 31 березня 2010 р. у розмірі 73451,17 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів)
Стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на “Виконання рішень судів на користь суддів”, заборгованість по заробітній платі за період з 19 серпня 2009 р. по 31 березня 2010 р. на користь судді Кіктенко Любові Миколаївни у розмірі 73451,17 грн., з якої здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29 листопада 2010 року.
Суддя < (підпис) >
Судді
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
Л.Є.Букіна
Г.В.Потолова
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >