Справа № 2а-353/10

П О С Т А Н О В А  

Іменем  України  

    11 листопада 2010 року               м. Синельникове  

  Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:  

головуючого – судді Гречко Ю.В.  

при секретарі – Борисовій О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Синельниківському районі про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він відповідно до абз.2 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

  Верховна Рада України ст.77 та ст.110 Закону України №3235-У від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п.12 ст.71 Закону України №489-У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, керуючись ст.ст.147,150,152 Конституції України та ст.ст.45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України» вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України №489-У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п.3 ст.71 Закону України №89-У від 19.12.2006 року «Про держаний бюджет України на 2007 рік». Таким чином, відповідач повинен був поновити виплати позивачеві підвищення до пенсії в період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Законом України №107-УІ від 28 грудня 2007 року „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів” статтю 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають права на отримання підвищення , проводиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано неконституційними. Таким чином , положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” поновили свою дію з 22.05.2008 року. Будь-які обмеження щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни у 2009-2010 роках Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „про Державний бюджет на 2009 рік”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”  чи іншими законами або нормативними актами не передбачалися. Відповідач повинен був виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Синельниківському районі по невиконанню з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 жовтня 2010 року приписів статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”; визнати за ним право на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на відповідний період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 06.10.2010 року; витребувати в Управлінні Пенсійного фонду України у Синельниківському районі розрахунок його пенсії на підтвердження несплати йому надбавки; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Синельниківському районі нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказаний період часу.  

В запереченні на позовну заяву Пенсійний фонд України в Синельниківському районі Дніпропетровської області вказав,     що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 (далі - Положення). Відповідно до п. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягає. Враховуючи, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, відповідач вважає, що будь-яких порушень законодавства з боку відповідача немає. Також просимо звернути увагу, що з 01.01.08 дітям війни проведено перерахунок пенсії за нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розмірі 47 грн., з 01.07.2008 - 48,20 грн., з 01.10.2008 р. -49,80 грн. Також, слід звернути увагу на те, що в самому Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус "діти війни"   .   Визначення терміну мінімальний розмір пенсій за віком, надано лише в статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", але цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом. Іншими словами для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.  

  Позивач у судове засідання не з’явилася, але до його початку надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити, справу розглянути без її участі.  

  Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Синельниківському районі в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву в якій проти позову заперечувала, підтримала надане заперечення на позовну заяву .  

  Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності встановив наступне.  

  Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 квітня 2010 року залишено без розгляду.  

  Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.2 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.  

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

  Враховуючи положення Конституції України щодо нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

Нормами Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача,  яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни», у 2010 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, при цьому необхідно зазначити, що ці обставини не заперечувались відповідачем у справі.  

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.  

Аналіз норм ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст. ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) –покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.   

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти позову, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та несплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.  

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної  захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.   

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

Доводи представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - суд вважає безпідставними з огляду на наступне.   

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.  

Виходячи з змісту  ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів.  

Оскільки вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною, тому суд встановив необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною. Також суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та забезпечення виплати позивачу надбавки до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 06.04.2010 року (шестимісячний строк від дати звернення позивача до суду з даним позовом) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум за цей період. Позовні вимоги в частині визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги судом вирішувати не потрібно, оскільки зазначене право передбачено законом.  

Не надання відповідачем довідки про розмір виплаченої позивачу пенсії, свідчить про те, що відповідач не бажає надавати підтвердження несплати підвищеної пенсії.  

  Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного довічного грошового утримання та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як жодним нормативним актом держави України  не передбачено того, що право позивача на отримання підвищення до пенсії виникає лише після належного та своєчасного фінансування і встановлення порядку обчислення підвищення пенсії.  

  Таким чином, з урахуванням викладених обставин, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у відповідності до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 06.04.2010 року.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року, ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94,99, 100, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, суд,-  

П О С Т А Н О В И В :  

Позов задовольнити частково.  

Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області щодо невиконання з 06 квітня 2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати з 06 квітня 2010 року з урахуванням виплачених сум.  

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.  

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.  

На постанову протягом десяти днів з дня її отримання до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.  

  Головуючий :                                                                               Ю.В. Гречко  

Ў