Справа № 2а-4213/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року. м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді –Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання –Мануліковій О.О.
за участю сторін:
від позивача (представник) - Косміна М.І., за дорученням
від відповідача (представник) - Сєвєрова А.В., за дорученням
від третя особа - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства до Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання нечинною та скасування постанови від 23.06.2009 року про повернення виконавчого документа № 2-553, зобов’язання відповідача виконати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.1999 року по справі № 2-553 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства у розмірі 9348 грн. 36 коп., -
В С Т А Н О В И В :
До суду звернулося Підприємство «Союз»у вигляді приватного підприємства з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання нечинною та скасування постанови від 23.06.2009 року про повернення виконавчого документа № 2-553, зобов’язання відповідача виконати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.1999 року по справі № 2-553 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства у розмірі 9348 грн. 36 коп.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.1999 року по справі № 2-553 підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства сума у розмірі 9348 грн. 36 коп. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання вказаного виконавчого листа, на підставі чого постановою Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області було відкрито виконавче провадження. Однак, постановою від 23 червня 2009 року Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області цей виконавчий документ був повернутий позивачу, з посиланням на п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що вказана постанова повинна бути визнана нечинною та скасована, оскільки відповідачем не були виконані всі заходи для стягнення вказаного боргу з боржника. Також позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати вказане судове рішення. У своєї позовній заяві позивач просить поновити строк на подачу позову, оскільки спочатку позивач помилково оскаржував вказану постанову відповідача до Овідіопольського районного суду Одеської області і лише після винесення 26 березня 2010 року Апеляційним судом Одеської області ухвали про закриття цивільного провадження по цій справі, оскільки така справа належить до розгляду в межах адміністративного судочинства, про яку позивач дізнався випадково із Єдиного реєстру судових рішень, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з цим позовом.
У відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, також представник позивача посилався на те, що у запитах та відповідях щодо наявності майна та транспортних засобів у боржника, які були отримані відповідачем допущена помилка у прізвище боржника, що свідчить про недостовірну інформацію у цих відповідях.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що відповідачем не було допущено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження». Також у відкритому судовому засіданні представник позивача посилався на те, що позивач порушив десятиденний строк, передбачений ст. 181 КАС України та ст. 40-1 Закону України «Про державну виконавчу службу»на подачу позову про оскарження постанови про повернення виконавчого листа навіть після того, як йому стало відомо про прийняту Апеляційним судом Одеської області ухвалу від 26 березня 2010 року, тому просив відмовити у задоволенні позову, у тому числі внаслідок спливу позовної давності.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача та просив відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 20 лютого 2009 року була зареєстрована у Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області заява Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства про відкриття виконавчого провадження (а.с. 70) на підставі виконавчого листа по справі № 2-553/1999 (а.с. 71) про стягнення з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз» у вигляді приватного підприємства суми у розмірі 9348 грн. 36 коп.
На підставі цієї заяви Відділом Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 лютого 2009 року ВП № 11729855 (а.с. 73), з пропозицією боржнику виконати вимоги виконавчого документу у добровільному порядку, яка була надіслана із супровідним листом на адресу боржника та стягувача (а.с. 74).
Судом встановлено, що Відділом Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області були надіслані запити до КП «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації»(а.с.84), Відділу Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області (а.с. 86), Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі, на які були отримані відповідні відповіді про відсутність нерухомого майна, транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відкритих рахунків у банківських установах.
Також актом державного виконавця від 05.06.2009 року зафіксовано, що за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Доброолександрівка, вул. 50 років Жовтня, 65 відсутнє майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення боргу (а.с. 79).
Листом Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області підтверджено, що відсутні відомості щодо оформлення у встановленому порядку документів, що підтверджують отримання права власності або користування земельною ділянкою за гр. ОСОБА_3.
З огляду на викладене, постановою Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 23.06.2009 року було повернуто виконавчий лист № 2-553 від 06.02.2009 року відповідно до п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що позивач оскаржував вказану постанову до Овідіопольського районного суду Одеської області та ухвалою суду від 30.10.2009 року скаргу підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства задоволено, проте ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.03.2010 року ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.10.2009 року скасована, а провадження у справі закрито, у зв’язку з цим, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, та досліджені докази, які є в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Правовий статус відповідача у вказаних правовідносинах визначений, зокрема, положеннями Закону України «Про державну виконавчу службу», відповідно до ст. 1 якого державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі –рішень) відповідно до законів України. Згідно зі ст.2 цього Закону правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Виходячи з наведених повноважень відповідача, у розумінні положень п.п. 1, 4, 6, 7-9, 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, випливає, що відповідач є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.1999 року по справі № 2-553 підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства сума у розмірі 9348 грн. 36 коп. На підставі заяви позивача та виконавчого листа по справі № 2-553/1999 (а.с. 71) про стягнення з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства у розмірі 9348 грн. 36 коп. Відділом Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 лютого 2009 року ВП № 11729855 (а.с. 73), з пропозицією боржнику виконати вимоги виконавчого документу у добровільному порядку, яка була надіслана із супровідним листом на адресу боржника та стягувача (а.с. 74).
Судом встановлено, що у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий лист боржником у добровільному порядку не був виконаний.
Відділом Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області були надіслані запити до КП «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації»(а.с.84), Відділу Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області (а.с. 86), Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі, на які були отримані відповідні відповіді про відсутність нерухомого майна, транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відкритих рахунків у банківських установах.
Також актом державного виконавця від 05.06.2009 року підтверджено, що за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Доброолександрівка, вул. 50 років Жовтня, 65 відсутнє майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення боргу (а.с. 79).
Листом Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області підтверджено, що відсутні відомості щодо оформлення у встановленому порядку документів, що підтверджують отримання права власності або користування земельною ділянкою за гр. ОСОБА_3.
З огляду на викладене, постановою Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 23.06.2009 року було повернуто виконавчий лист № 2-553 від 06.02.2009 року відповідно до п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи із досліджених у сукупності доказів по справі та системного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що постанова про повернення виконавчого листа була винесена відповідачем у порядку, спосіб та в межах повноважень державної виконавчої служби з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 40 цього Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким не проводилося або було проведено частково стягнення, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Глава 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає перелік дій державного виконавця з приводу звернення стягнення на майно боржника, а саме: звернення стягнення на грошові кошти та на інше майно боржника, звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті, звернення стягнення на заставлене майно, та на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб.
Проте із матеріалів справи вбачається, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Також судом встановлено, що відповідачем були вжити заходи щодо виявлення майна боржника, а саме: були надіслані запити до КП «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації»(а.с.84), Відділу Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області (а.с. 86), Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі, на які були отримані відповідні відповіді про відсутність нерухомого майна, транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відкритих рахунків у банківських установах, а також пізніше був надісланий запит до Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, та отримана відповідь про відсутність у користуванні та у власності земельних ділянок. Але як вбачається із відповідей, вони були безрезультатними.
Посилання представника позивача на допущену помилку однієї букви у прізвищі боржника не свідчить про недостовірність цих даних, оскільки в запитах, в тому числі була зазначена адреса проживання та рік народження боржника. При тому, третя особа в судовому засіданні підтвердив відсутність у нього будь-якого майна, на яке може бути звернуто стягнення боргу у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Також третя особа пояснив, що частково борг вже сплачений, що не спростовується представником позивача та доданою до матеріалів справи довідкою позивача, та ним було запропоновано мирову угоду щодо погашення залишку боргу.
З вищевикладеного вбачається, що відповідачем були здійсненні у межах наданих їм законом повноважень всі можливі дії з примусового виконання судового рішення на користь позивача.
Тому, державним виконавцем правомірно було застосовано п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»та прийнята постанова про повернення виконавчого документу.
У позовних вимогах щодо зобов’язання відповідача виконати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.1999 року по справі № 2-553 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства у розмірі 9348 грн. 36 коп. суд приходить до висновку, що слід відмовити, оскільки як встановлено судом постанова про повернення виконавчого документу була винесена правомірно.
У свою чергу, частиною 5 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
На час розгляду справи суду не надані докази того, що позивач повторно звернувся до державної виконавчої служби про виконання цього виконавчого листа.
Щодо усної заяви представника відповідача про відмову у задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач оскаржував вказану постанову до Овідіопольського районного суду Одеської області та ухвалою суду від 30.10.2009 року скаргу підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства задоволено, проте ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.03.2010 року ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.10.2009 року скасована, а провадження у справі закрито, у зв’язку з цим, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача просив поновити строк на подачу позову, посилаючись на те, що про прийняття ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2010 року він узнав випадково через Державний реєстр судових рішень та досі не отримав копію цієї ухвали.
Суд вважає, що необізнаність позивача щодо порядку оскарження постанови державного виконавця та несвоєчасне отримання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2010 року є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
На час відкриття провадження по цій справі ухвалою суду від 12 травня 2010 року діяла редакція ст. 100 КАС України, яка передбачала прийняття позову до розгляду незалежно від спливу строку на звернення до суду.
Тому суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування спливу позовної давності.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1,4,5, 21,24, 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1,2 Закону України «Про державну виконавчу службу»та керуючись ст.ст. 9, 69-71,86, 158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства до Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання нечинною та скасування постанови від 23.06.2009 року про повернення виконавчого документа № 2-553, зобов’язання відповідача виконати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.1999 року по справі № 2-553 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Союз»у вигляді приватного підприємства у розмірі 9348 грн. 36 коп. - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний13 грудня 2010 року .
Суддя: /підпис/ З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко
/