ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2010 р. Справа №2а-12128/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Папуші О.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 20.09.2010 року надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 р. залишено без руху позовну заяву Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, надано строк для усунення недоліків до 21.10.2010 року. Позивачем у встановлений судом строк було усунено недоліки позовної заяви. Ухвалою суду від 21.10.10 р. в адміністративній справі відкрито скорочене провадження та запропоновано відповідачу в термін до 11.11.10 р. надати письмові заперечення проти позову, всі необхідні документи та докази або заяву про визнання позову.
Розглянувши наявні матеріали справи в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач з положень статті 4 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу" є державним органом виконавчої влади та, діючи на реалізацію своєї владної компетенції, визначеної пунктом 17 частини першої статті 11 вказаного Закону, звернувся з адміністративним позовом про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Цей позов розглядається судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС України як спір за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом, та, згідно до частини другої статті 18 цього Кодексу, оскільки однією із сторін справи є орган державної влади, цей спір підсудний окружним адміністративним судам.
Відповідно до згаданого пункту 17 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених Законами України, мають право звертатись до судових органів із заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи.
ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим 27.07.2005 року як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, за адресою: 98302, Україна, АДРЕСА_1, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5,6).
Згідно з ст. 9 Закону України від 25.06.01 р. № 1251 "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність, забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Керч АР Крим з 20.09.2005 року, (а.с.8), заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) не має (а.с.9), з 13.05.2009 року не надає податкової звітності (а.с.10), остання декларація про доходи, одержані з 01.01. по 31.03.09 р. або за інший період звітного року подано 12.05.09 р. (а.с.11), відкритих рахунків в установах банків не має (а.с.8), на запрошення прибуття до ДПІ м. Керчі щодо надання пояснень з приводу неподання звітності не реагує (а.с.12).
Згідно діючої на той час редакції п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації суб’єкта господарюванню здійснюється на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, до суб‘єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративного-господарські санкції, тобто заходи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб‘єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Стаття 239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб‘єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання.
Згідно ст. 247 ГК України у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.
Відповідно до вимог ст. 46 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Дослідивши матеріали у справі, надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, а саме: аркуші справи №№ 5-12, суд, враховуючи, що відповідно до функцій, покладених на позивача статтею 10 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" з обліку платників податків та контролю за їх податковою дисципліною та приходить до висновку, що позивач є єдиним уповноваженим державним органом, до компетенції якого віднесено надання підтверджень щодо реєстрації особи платником податку, форми сплати податку та обліком обсягу податкових зобов’язань, та, надаючи досліджені довідки та інформацію, він діяв у межах своєї компетенції. Ознак його упередженості у їх формуванні не вбачається, тому ці матеріали, з огляду на статті 60, 70 КАС України є належними доказами у справі та вони приймаються судом до уваги для встановлення наявності або відсутності обставин, що підтверджують позовні вимоги.
Дослідивши докази у їх сукупності та враховуючи, що пунктом 5 частини першої статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суд є уповноваженим на постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, тому суд, оцінивши їх, приходить до такого висновку.
Підставами для постановлення судом рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців" є неподання цією особою протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Згідно положень частини третьої цієї статті фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд вважає доведеним позивачем належними доказами настання обставин, внаслідок яких виникають підстави для вжиття судом обмеження щодо права позивача на зайняття підприємницької діяльності. Відповідач більше року податкову звітність до податкових органів не надає, боргових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не має, заперечення проти позовних вимог не надав.
Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги щодо припинення підприємницької діяльності підтверджено належним чином, ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, зареєстрованої Виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим за адресою: 98302, Україна, АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення цього строку, з якого суб’єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя О.В. Папуша