Справа № 10818/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.
судді: Стефанова С.О.
судді: Бойко Л.М.
при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.
за участю сторін:
від позивача представник - Лунга О.М., за довіреністю
від відповідача представник - Николин О.Я., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень в частині нарахування податкових зобов’язань за основним платежем в сумі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн., -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулося Відкрите акціонерне товариство «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект»з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень в частині нарахування податкових зобов’язань за основним платежем в сумі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що фахівцями Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.07.2007 року по 30.06.2008року, за результатами якої 25 грудня 2008 року фахівцями ДПІ був складений та підписаний акт № 4257/2200/22448445, яким встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6., п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3., п. 7.2. п. 7.2. ст. 7, пп. 11.3.1., п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижені валові доходи у сумі 1 500 000 грн. від продажу цінних паперів (векселів) з припиненням (ліквідацією) юридичної особи. У зв’язку з чим, відповідачем було винесено податкове повідомлення –рішення від 13.01.2009 року № 0000022200/0 про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, яке включало, в тому числі донарахування податку на прибуток з підстав заниження валового доходу на вищезазначену суму в розмірі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн. Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення –рішення в адміністративному порядку, проте за результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення –рішення залишено без змін, та відповідно ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були винесені наступні податкові повідомлення –рішення, а саме: від 25.03.2009 року № 0000022200/1, від 10.06.2009 року № 0000022200/2, від 02.09.2009 року № 0000022200/3.
Позивач не згоден з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважає їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства з питань оподаткування з обставин, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Відкрите акціонерне товариство «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект»зареєстроване як юридична особа, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 239) та знаходиться на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси як платник податків.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.11.2008 року та від 08.12.2008 року № 1277 фахівцями Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси було проведено виїзну планову перевірку діяльності Відкритого акціонерного товариства «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект»з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.07.2007року по 30.06.2008року.
За результатами перевірки складений та підписаний акт № 4257/2200/22448445 від 25 грудня 2008 року (а.с.104-152), яким зафіксовано, що на початок перевіряємого періоду на балансовому рахунку № 162 (довгострокові векселі одержані) у ВАТ «ОМСТ «Респект»обліковувались 2 прості векселі на суму 1500000 грн., в тому числі: простий вексель № 7532816814264 (а.с. 57), векселедавець – КП «Одесатеплокомуненерго», номінальна вартість –500 000 грн.; простий вексель № 753288789646, векселедавець –КП «Одесатеплоенерго», номінальна вартість –1 000000 грн. (а.с. 56). Вказані векселя були придбані на підставі договору купівлі-продажу векселів № К-177/02 від 29.12.2005 року (а.с. 250).
Операції з придбання векселів знайшли відображення в окремому податковому обліку страховика відповідно до п. 7.6.1 , п. 7.6.3., п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(тобто витрати на придбання векселів відображено у відомості К2 до рядка 1.3. додатка К1 до декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 1 квартал 2006 року за датою першої події). У перевіряємому періоді згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 08.04.2008 року № Б-263/02 (а.с. 83) ВАТ «ОМСТ «Респект» (що є «Продавець») здійснило продаж Підприємству по закупівлі та реалізації газу «Одесагаз»(що є «Покупець») через ТОВ «Паралелі»(що є «Торговець») двох простих векселів. Умовами договору визначено, що оплата за векселя здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Продавця. Передача векселів здійснюється шляхом іменного індосаменту. Згідно з актом прийому-передачі від 09.04.2008 року № б/н (а.с. 84) зазначені векселя були передані Покупцю, проте на кінець перевіряємого періоду оплата за продані векселя не надходила. Згідно з даними ЦБД юридичних осіб ДПА України емітенти (векселедавці) вищевказаних векселів ліквідовані (припинені) та зняті з податкового обліку в 4 кварталі 2007 року. В податковому обліку операції з продажу векселів ВАТ «ОМСТ «Респект»не відображено. На порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ВАТ «ОМСТ «Респект»не включено до складу валових доходів від продажу цінних паперів (векселів), емітованих (виданих) підприємствами, щодо яких припинилась діяльність емітента у зв’язку з припиненням (ліквідацією) юридичної особи. У разі здійснення суб’єктами господарювання операцій з цінними паперами, емітованими підприємствами, діяльність яких припинилась, такі цінні папери не можуть бути об’єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», та у суб’єктів господарювання відсутні законні підстави для оподаткування таких операцій на підставі п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Сума коштів або вартість, отримана (нарахована) платником податків внаслідок відчуження (продажу) таких цінних паперів, відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону повинна включатись до складу валового доходу як доходи з інших джерел. Таким чином, перевіряючі прийшли до висновку, що позивач занизив суму валового доходу у 2 кварталі 2008 року на 1500000 грн.
Вказаний акт перевірки позивачем був підписаний із запереченнями (а.с. 101-103), які були розглянуті відповідачем та залишені без задоволення (а.с. 97-99).
За результатами акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 13.01.2009 року № 0000022200/0 про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, яке включало, в тому числі донарахування податку на прибуток з підстав заниження валового доходу на вищезазначену суму в розмірі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн. (а.с. 67).
Судом встановлено, що позивач оскаржував вказане податкове повідомлення –рішення в адміністративному порядку, проте за результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення –рішення залишено без змін, та відповідно ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були винесені наступні податкові повідомлення –рішення, а саме: від 25.03.2009 року № 0000022200/1, від 10.06.2009 року № 0000022200/2, від 02.09.2009 року № 0000022200/3, які належним чином отримані позивачем, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 243-245).
Також судом встановлено, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1163-У «Про внесення змін та доповнень до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 101-У «Про реорганізацію комунального підприємства «Одесатеплокомуненерго»та комунального підприємства «Одесатеплоенерго»»(а.с. 59), вказані підприємства реорганізовані шляхом їх злиття та створення на їх базі комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси». Відповідно до п. 1.10. Статуту Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», це підприємство є повним правонаступником прав та обов’язків комунального підприємства «Одесатеплокомуненерго»та комунального підприємства «Одесатеплоенерго»(а.с. 60-63).
Судом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.04.2008 року № Б-263/02 (а.с. 83) були укладені додаткові угоди до цього договору про встановлення (продовження) строку оплати, а саме: додаткова угода № 1 від 27.06.2008 року про встановлення строку оплати до 360 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 85); додаткова угода № 2 від 31 березня 2009 року про встановлення строку оплати протягом двох років з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 86); додаткова угода № 3 від 09.04.2010 року про встановлення строку оплати протягом трьох років з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 247). У встановлений вказаною додатковою угодою строк оплата за векселя була здійснена, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 84 від 25.06.2010 року, № 94 від 29.06.2010 року, № 199 від 30.11.2010 року, № 208 від 08.12.2010 року.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно п. 1.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»цінний папір –це документ, який засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, встановленим законодавством про цінні папери.
Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»передбачено, що цінні папери –це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам; вексель –це цінній папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу відповідну суму власнику векселя (векселедержателю).
Статтею 59 Господарського кодексу України визначено, що скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до Державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Між тим з досліджених судом доказів по справі вбачається, що комунальне підприємство «Одесатеплокомуненерго»та комунальне підприємство «Одесатеплоенерго», відповідно до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1163-У «Про внесення змін та доповнень до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 101-У «Про реорганізацію комунального підприємства «Одесатеплокомуненерго»та комунального підприємства «Одесатеплоенерго»» (а.с. 59), були реорганізовані шляхом їх злиття та створення на їх базі комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», яке відповідно до п. 1.10. Статуту Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», є повним правонаступником прав та обов’язків комунального підприємства «Одесатеплокомуненерго»та комунального підприємства «Одесатеплоенерго»(а.с. 60-63).
Тому, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що припинення діяльності вище перелічених юридичних осіб свідчить про неможливість визнання цих векселів об’єктами цивільних прав та відсутності підстав для оподаткування операцій з цими векселями на підставі п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також не приймаються судом посилання представника відповідача на те, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси»не надавало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі реєстрів виданих переказних та простих векселів комунального підприємства «Одесатеплокомуненерго»та комунального підприємства «Одесатеплоенерго», як на доказ відсутності правонаступництва у цих правовідносинах, оскільки ці векселя були видані саме цими підприємствами, а не Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси», тому вони й не повинні міститися в такому реєстрі, між тим, це не позбавляє КП «Теплопостачання міста Одеси»прав та обов’язків, які у нього виникають внаслідок видачі цих векселів КП «Одесатеплокомуненерго»та КП «Одесатеплоенерго», як правонаступника.
Також суд не може погодитися з висновком перевіряючих щодо необхідності включення суми від продажу вказаних векселів до складу валових доходів у перевіряємий період, виходячи з наступного.
Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 08.04.2008 року № Б-263/02 (а.с. 83) ВАТ «ОМСТ «Респект»(що є «Продавець») здійснило продаж Підприємству по закупівлі та реалізації газу «Одесагаз»(що є «Покупець») через ТОВ «Паралелі»(що є «Торговець») двох простих векселів. Умовами договору визначено, що оплата за векселя здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Продавця. Передача векселів здійснюється шляхом іменного індосаменту. Згідно з актом прийому-передачі від 09.04.2008 року № б/н (а.с. 84) зазначені векселя були передані Покупцю.
Між тим суом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.04.2008 року № Б-263/02 (а.с. 83) були укладені додаткові угоди до цього договору про встановлення (продовження) строку оплати, а саме: додаткова угода № 1 від 27.06.2008 року про встановлення строку оплати до 360 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 85); додаткова угода № 2 від 31 березня 2009 року про встановлення строку оплати протягом двох років з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 86); додаткова угода № 3 від 09.04.2010 року про встановлення строку оплати протягом трьох років з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 247).
Враховуючи наявність додаткової угоди № 1 від 27.06.2008 року про встановлення строку оплати до 360 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі (а.с. 85), на час проведення перевірки ще не виникло зобов’язання сплати коштів за продаж векселів, та відповідно у позивача не виникло право відображення валового доходу.
Судом встановлено, що лише за умовами додаткової угоди № 3 до вказаного договору, оплата за векселя була здійснена, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 84 від 25.06.2010 року, № 94 від 29.06.2010 року, № 199 від 30.11.2010 року, № 208 від 08.12.2010 року.
Посилання представника відповідача на те, що на момент перевірки відповідачу не було відомо про укладання вказаної додаткової угоди не приймаються судом до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що копія вказаної додаткової угоди була додана до скарги на податкове повідомлення –рішення (а.с. 44, зворотній бік), тому відповідач мав можливість надати оцінку цієї угоди під час адміністративного узгодження податкового повідомлення - рішення.
Пунктом 4.1. ст. 4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає доходи від продажу цінних паперів.
Відповідно до пп.. 7.6.4. п. 7.6. ст. 7 вказаного закону, під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Відповідно до пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 цього Закону України датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку –дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої –дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-263/02 від 08.04.2008 року та його додатковими угодами передбачено повернення цінних паперів, у разі неперерахування коштів у встановлені договором строки. Тому, виходячи з досліджених доказів по справі вбачається, що на час проведення перевірки у позивача не виникло право на збільшення валового доходу, оскільки ще не відбувалася одна із подій, перелічених у пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 цього Закону України.
Крім того, у відкритому судовому засіданні представник позивача пояснив, що після одержання коштів від продажу вказаних цінних паперів, вони одразу були включені до складу валових доходів.
З огляду на викладене, враховуючи вище приведений аналіз норм законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення – рішення, а саме: від 13.01.2009 року № 0000022200/0, від 25.03.2009 року № 0000022200/1, від 10.06.2009 року № 0000022200/2, від 02.09.2009 року № 0000022200/3 в частині нарахування податкових зобов’язань за основним платежем в сумі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн. не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є протиправним.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вказані податкові повідомлення – рішення прийняті відповідачем без дотримання всіх приписів ст. 2 КАС України, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними цих податкових повідомлень – рішення та їх скасування.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а позовна заява позивача повинна бути задоволена в повному обсязі.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог положень Земельного кодексу України, Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про плату за землю»та керуючись ст.ст. 2,4,71, 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Одеське муніципальне страхове товариство «Респект»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень в частині нарахування податкових зобов’язань за основним платежем в сумі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн.- задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 13.01.2009 року № 0000022200/0, від 25.03.2009 року № 0000022200/1, від 10.06.2009 року № 0000022200/2, від 02.09.2009 року № 0000022200/3 в частині нарахування податкових зобов’язань за основним платежем в сумі 375 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 112 500 грн.
Присудити позивачу документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.Р. Юхтенко
Суддя: /підпис/ С.О. Стефанов
Суддя: /підпис/ Л.М. Бойко
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко
21 грудня 2010 року