КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 6/2"А"-422/09 Головуючий у 1-й інстанції: Войнаренко Л.Ф.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"01" грудня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2, якій дії від імені позивача ОСОБА_3 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Новопетрівської сільської ради про скасування рішення сільської ради,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Новопетрівської сільської ради №527-ХХ1У-У від 29 серпня 2008 року.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2, якій дії від імені позивача ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 червня 2008 року Новопетрівська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3, прийняла рішення №481-ХХП-У про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,20 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням Новопетрівської сільської ради №527-ХХ1У-У від 29 серпня 2008 року відмінено рішення №481 від 20 червня 2008 року „Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки" , виданого на ім’я ОСОБА_3.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності рішення Новопетрівської сільської ради №527-ХХ1У-У від 29 серпня 2008 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У відповідності до ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону, представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Як вбачається з ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів зазначає, що Новопертівська сільська рада як власник цієї земельної ділянки вправі була, згідно ст. 12 Земельного кодексу України, розпоряджатись цією земельною ділянкою та відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України вирішувати питання про можливість надання чи ненадання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, оскільки за адресою АДРЕСА_1, була відсутня вільна земельна ділянка площею 0,20 га.
Як зазначено в частині 4 статті 123 ЗК, вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу, що передбачає звернення зацікавленої особи із заявою (клопотанням) до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, який згідно зі своїми повноваженнями розглядає її та в тижневий строк з дня реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів (частина 7), а після отримання висновків зазначених органів згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту її відведення або мотивоване рішення про відмову (частина 10).
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті рішення при наданні згоди на складання проекту відводу земельної ділянки, відповідачем не були перевірені графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки позивачки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
У зв’язку з тим що відповідачем було встановлено, що в зазначеному позивачкою місці розташування бажаної земельної ділянки відсутні вільні земельні ділянки, то й було прийнято рішення Новопетрівської сільської ради №527-ХХ1У-У від 29 серпня 2008 року відмінено рішення №481 від 20 червня 2008 року „Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки" , виданого на ім’я ОСОБА_3.
Таким чином судом першої інстанції правомірно встановлено що селищна рада прийнявши рішення про відміну рішення №481 від 20 червня 2008 року „Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки" , виданого на ім’я ОСОБА_3 діяла на підставах та у межах повноважень наданих органам місцевого самоврядування.
Позивачем та її представником суду не надано документів у підтвердження тих обставин, що рішення про надання згоди на складання проекту відводу земельної ділянки було позивачем виконано, що в зазначеному позивачем місці дійсно є вільна земельна ділянка.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Таким чином Рішенням Новопетрівської сільської ради №527-ХХ1У-У від 29 серпня 2008 року винесено правомірно та відповідає вимогам закону.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, якій дії від імені позивача ОСОБА_3 –залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 06 грудня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
Ю.І.Цвіркун