23.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 р. справа № 2а-6838/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
представника позивача
представника відповідча ОСОБА_3,
Попова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі – відповідач, КП «ДМБТІ»), в якій просить визнати дії відповідача про відмову в державній реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна – гараж НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 20,7 кв. м. - незаконними; зобов'язати відповідача зареєструвати на ім’я позивача право власності на гараж НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20,7 кв. м.
В обґрунтування позову зазначено, що на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2008 року у справі №2-1044/2008 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж, визнано дійсним договір купівлі-продажу гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право власності на гараж загальною площею 20,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості. 27 серпня 2009 року відповідач надав рішення про відмову в реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна. Відмову відповідача позивач вважає безпідставною та протиправною, оскільки відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 р. № 157/6445 (далі –Тимчасове положення) компетенцією відповідача є виключно державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, тобто внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникнення, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів. Судовим рішенням, залученим до матеріалів справи, доводиться право власності позивача на зазначений об’єкт нерухомості. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволені. Представник відповідача пояснив, що в порушення п.3.3. Тимчасового положення, подані позивачем документи не відповідають встановленим вимогам, а саме: договір купівлі-продажу від 07.12.2000 року був укладений у простій формі, без попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з реєстру прав власності для відчуження нерухомого майна; гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 було самочинно побудовано в 1950 році та потребує введення в експлуатацію. Також представник відповідача зазначив, що до розгляду справи №2-1044/2008 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська не було залучено КП «ДМБТІ».
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2008 року у справі №2-1044/2008 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж, визнано дійсним договір купівлі-продажу гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право власності на гараж загальною площею 20,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили 02.07.2008 р.
Розпорядженням Міського Голови № 80-р від 10.02.2009 р. присвоєно індивідуальному гаражу, розташованому у гаражному комплексі по АДРЕСА_1, адресу – АДРЕСА_1 (колишня адреса – АДРЕСА_1).
Відповідно до п.п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 р. (далі –Закон № 1952) обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме, право власності на нерухоме майно.
У відповідності з п. 1.3. Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
ОСОБА_5 звернувся до КП «ДМБТІ» з заявою про реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_1, загальною площею 20,7 кв. м., по пр. Пушкіна,6 (у дворі) у м. Дніпропетровську, про що відповідачем складено замовлення №07/13351 від 29.07.2009 року.
27.08.2009 року відповідачем винесено рішення про відмову у реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна, з посиланням на порушення позивачем п.3.3. Тимчасового положення, а саме: договір купівлі-продажу від 07.12.2000 року був укладений у простій формі, без попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з реєстру прав власності для відчуження нерухомого майна; гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 було самочинно побудовано в 1950 році та потребує введення в експлуатацію.
Суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є підставою для невиконання судового рішення Красногвардійського районо суду м. Дніпропетровська від 18.06.2008 року, яке набрало законної сили з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.13 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 ст.182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст.19 Закону № 1952 підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду про визнання права власності на будівлю (частину будівлі), споруду.
У ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 наведений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені. За ч.3 ст.24 Закону № 1952 відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Відповідно до п. 10 додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.
Згідно ст. 124 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій України» рішення суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування законів, інших нормативно-правових документів, рішень суду тощо.
На підставі вищевикладеного, відмова відповідача в реєстрації права власності позивача на гараж НОМЕР_1, площею 20,7 кв. м., по АДРЕСА_1, не грунтується на законі.
Тобто, суб’єкт владних повноважень - відповідач по відношенню до позивача при відмові в реєстрації права власності діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, суд зазначає, що у відповідності до п.п. 1, 2 ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд при задоволенні позовних вимог визнає протиправними (а не незаконними) дії суб'єкта владних повноважень та зобов’язує вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про відмову в державній реєстрації за ОСОБА_5 права власності на об’єкт нерухомого майна - гараж НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20,7 кв. м. - протиправними.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на гараж НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 20,7 кв. м.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 15 листопада 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >