КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4220/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Глущенко Я.Б.,
при секретарі Кочума О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Відділення Фонду захисту інвалідів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року у справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора м. Чернігова, який діє в інтересах держави в особі Відділення Фонду захисту інвалідів у Чернігівській області до Приватного підприємства «Агропрогрес»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Відділення Фонду захисту інвалідів у Чернігівській області до Приватного підприємства «Агропрогрес», в якому просив стягнути з відповідача 121406,87 грн. штрафних санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами з урахуванням пені.
Під час розгляду справи судом першої інстанції Відділенням Фонду захисту інвалідів у Чернігівській області подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 119346,39 грн. адміністративно-господарських санкцій та 13667,20 грн. пені.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги позивач аргументує тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з’явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були вжиті всі заходи для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитись.
За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині 1 статті 20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог законодавства, ПП «Агропрогрес»в 2007 році створено 31 робоче місце для інвалідів, на які власними силами працевлаштовано 27 осіб, в 2008 році створено 29 робочих місць для інвалідів, на які власними силами працевлаштовано 27 осіб, в 2009 році створено 29 робочих місць для інвалідів, на які власними силами працевлаштовано 24 осіб.
Протягом зазначених років відповідач регулярно повідомляв Прилуцький міськрайонний центр зайнятості про наявність вільних вакансій для інвалідів, що підтверджується копіями звітів за формою №3-ПН наявними в матеріалах справи.
Крім того, відповідно листа Бобровицького районного центру зайнятості від 03.09.2010 року №649 ПП «Агропрогрес»жодного разу не відмовляло у працевлаштуванні інвалідів, а також неодноразово зверталось до Степовохутірської сільської ради Бобровицького району з повідомленням про створення місць для працевлаштування інвалідів, що проживають на території ради.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів для недопущення вчинення правопорушення у сфері господарювання, в той час, як позивачем не надано доказів виконання, покладених на нього обов’язків та направлення на підприємство відповідача інвалідів для їх працевлаштування.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Чернігівським окружним адміністративним судом було повно та об’єктивно встановлено всі обставини по справі та їм дана належна правова оцінка, а рішення постановлено з повним дотриманням норма матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача Відділення Фонду захисту інвалідів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді Т.Р. Вівдиченко
Я.Б. Глущенко
(Повний текст Ухвали складено 14.12.2010 року.)