Справа № 10408/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.
при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.
за участю сторін:
від позивача представник - ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача представник - Кирилюк В.О., за довіреністю, Солтанова О.Б., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.10.2010 року № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.10.2010 року № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища
Позовні вимоги мотивовані тим, що фахівцями Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007 року по 31.12.2009року, за результатами якої 01 лютого 2010 року фахівцями ДПІ був складений та підписаний акт № 332/17-1/2314319104, яким встановлено порушення позивачем пп. 3.1.3. п. 3.1. ст.3, пп. 9.12.1. та 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 55 570 грн. 73 коп., та постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», п. 6.2., п. 7.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379, зареєстрованої Мінюстом України 09.08.1999 року за № 544/3837, п. 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає нарахування штрафних санкцій. На підставі висновків вказаного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010 року № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, з якими позивач не згоден, що зумовило його звернутися до суду з дійсним позовом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.04.2005року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 8) та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси, як платник єдиного податку, що підтверджено свідоцтвами про сплату єдиного податку за 2007, 2008, 2009, 2010 роки (а.с. 9-12).
На підставі направлення №16/17-1 від 19.01.2010 року (а.с.99), відповідно до плану-графіку фахівцями Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси було проведено перевірку господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, метою якої була перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007року по 31.12.2009року.
За результатами перевірки складений та підписаний акт № 332/17-1/2314319104 від 01 лютого 2010 року (а.с.79-89), відповідно до висновків якого позивачем порушено пп. 3.1.3. п. 3.1. ст.3, пп. 9.12.1. та 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: перевіряючими зафіксовано, що при перевірці книг обліку доходів та витрат № 497 від 15.03.2006 року та № 1719 від 21.08.2007 року (а.с. 119-169) на протязі 2007 року ФОП ОСОБА_4 здійснювала роздрібну торгівлю непродовольчими товарами при цьому була платником єдиного податку та здійснювала діяльність згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2007 року серії Д № НОМЕР_1 на 2007 рік за видом діяльності: «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення». Тим самим ФОП ОСОБА_4 отримувала дохід не за видом діяльності, чим було порушено вищезазначені норми закону. Виходячи із приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»та те, що виручка від реалізації товарів наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склала 493 962 грн., перевіряючими зроблений розрахунок податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік: (493 962, 00 грн. –25%) * 15 % = 55 570 грн. 73 коп.
Також вказаним актом зафіксовано, що в ході перевірки пояснювальної записки ДП «Оздоровчо-спортивний табір «Медик-2»(а.с. 93) та Додатку до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування (а.с. 94) було виявлено, що у перевіряємому періоді з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року ФОП ОСОБА_4 здійснювала доставку товару на орендовані майданчики власним транспортом, тому перевіряючи прийшли до висновку, що ФОП ОСОБА_4 відноситься до платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, проте відповідні розрахунки за 1 квартал 207року, 1 півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, 2007 рік, 1 квартал 2008 року, 1 півріччя 2008року, 9 місяців 2008 року, за 2008 рік, 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, та 2009 рік до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси позивач не надавала в зазначені терміни, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», п. 6.2., п. 7.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379, зареєстрованої Мінюстом України 09.08.1999 року за № 544/3837, п. 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій (розрахунків). Розрахунок фінансових санкцій приведений у додатку № 5 до акту перевірки (а.с. 95).
Судом встановлено, що позивач відмовилась від підписання вказаного акту, про що був складений відповідний акт (а.с. 98). Тому вказаний акт був направлений позивачу поштою та отриманий ним 09 лютого 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.89).
На підставі висновків вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2010 року № 0000046171/0 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та № 0000047171/0 на суму 2040 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями –рішеннями та оскаржив їх у адміністративному порядку до начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (а.с. 35-37), за результатами розгляду якої рішенням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 06.05.2010 року № 11449/К/25-010 скарга задоволена частково, а саме: скасоване податкове повідомлення –рішення № 0000047171/0 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції зі збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 510 грн., в інший частині та податкове повідомлення –рішення від 19 лютого 2010 року № 0000046171/0 на суму 55570 грн. 73 коп. –залишені без змін.
Судом встановлено, що позивач оскаржував в адміністративному порядку податкові повідомлення –рішення до Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 42-44) та до Державної податкової адміністрації України, проте вказані скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення –рішення без змін.
Судом встановлено, що після завершення адміністративного оскарження ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були винесені 19 жовтня 2010 року податкові повідомлення –рішення № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, який позивач оскаржив в судовому порядку.
Також судом досліджено лист Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Одеській області від 03.02.2010 року № 712-162 (а.с. 110-112), відповідно до якого ОСОБА_4 зареєстрована як власник транспортного засобу.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі –Указ) у разі, коли фізична особа –суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Порядок переходу суб’єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу, згідно з абзацом другим якого форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Згідно з Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №752/4045, підставою для видачі свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку. У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб’єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.
Зазначені суб’єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку.
При цьому, нормами Указу не передбачено обов’язку суб’єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб’єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб’єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку за 2007 рік вид діяльності позивача був зазначений оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, при цьому позивач сплачував максимальну ставку єдиного податку.
Актом перевірки при перевірці книг обліку доходів та витрат № 497 від 15.03.2006 року та № 1719 від 21.08.2007 року (а.с. 119-169) зафіксовано, що на протязі 2007 року ФОП ОСОБА_4 здійснювала, в тому числі й роздрібну торгівлю непродовольчими товарами.
Перевіряючи прийшли до висновку, що це є порушенням пп. 3.1.3. п. 3.1. ст.3, пп. 9.12.1. та 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пп. 9.12.1. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Відповідно до пп. 9.12.2. цього пункту вказаного Закону, якщо фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у пп. 9.12.1. цього пункту, то такі доходом оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Між тим, з акту перевірки вбачається, що позивач здійснював інший вид діяльності в межах своєї підприємницької діяльності та той, який може здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування, тому посилання представника відповідача на порушення вказаних норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є помилковим.
Режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб’єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб’єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Таким чином, норми Указу поширюються на всі доходи суб’єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
Тому, виходячи із системного аналізу вище приведених нормативно-правових норм, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення –рішення від 19.10.2010 року № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість винесено відповідачем протиправно, без урахування приписів вимог закону, тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Також суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.10.2010 року № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, виходячи з наступного.
Приймаючи вказане податкове повідомлення – рішення податковий орган керувався тим, що з пояснювальної записки ДП «Оздоровчо-спортивний табір «Медик-2»(а.с. 93) та Додатку до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування (а.с. 94) вбачається, що у перевіряємому періоді з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року ФОП ОСОБА_4 здійснювала доставку товару на орендовані майданчики власним транспортом, тому ФОП ОСОБА_4 відноситься до платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, та відповідно повинна була надавати до податкового органу відповідні розрахунки за 1 квартал 207року, 1 півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, 2007 рік, 1 квартал 2008 року, 1 півріччя 2008року, 9 місяців 2008 року, за 2008 рік, 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, та 2009 рік, які позивач не надавала, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій (розрахунків).
Також в матеріалах справи наявний лист Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Одеській області від 03.02.2010 року № 712-162 (а.с. 110-112), відповідно до якого ОСОБА_4 зареєстрована як власник транспортного засобу, яким представник відповідача обґрунтовує свої заперечення.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. N 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837, інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.
Пунктом 1.4. вказаної Інструкції визначено, що суми збору обчислюються, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.
Відповідно до п. 2.1. цієї Інструкції платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Дослідивши зміст пояснювальної записки ДП «Оздоровчо-спортивний табір «Медик-2»(а.с. 93), в якій йде мова про те, що цим підприємством було отримано від ФОП ОСОБА_4 металопрокат (без зазначення яким шляхом та транспортом) та Додатку до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування (а.с. 94), в якому в графі «транспортування товару» зазначено «самовивоз», а також зміст листа Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Одеській області від 03.02.2010 року № 712-162 (а.с. 110-112), отриманого відповідачем після перевірки, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено використання позивачем свого автомобілю в межах підприємницької діяльності, для перевезення продукції та, відповідно, здійснених при цьому витрат пального та викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.
Тому, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 19.10.2010 року № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища винесено відповідачем протиправно, без урахування приписів вище приведених норм закону.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач не дотримувався приписів ст. 2 КАС України та представники відповідач не змогли довести правомірність винесення вказаних податкових повідомлень –рішень.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а позовна заява позивача повинна бути задоволена в повному обсязі.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог положень Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. N 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837 та керуючись ст.ст. 2,4,71, 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2010 року № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та від 19.10.2010 року № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 19.10.2010 року № 0000046171/3 на суму 55570 грн. 73 коп. по податку на додану вартість та від 19.10.2010 року № 0000047171/3 на суму 1530 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Присудити позивачу документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 20 грудня 2010 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко