ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 рокуСправа № 2а-3170/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
з участю представника відповідача Олексюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги № 139 від 04.11.2010 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги № 139 від 04.11.2010 року про сплату боргу в сумі 632,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФ в Ковельському районі вимогою про сплату боргу від 04.11.2010 року вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків за липень - вересень 2010 року в сумі 632,46 грн. Дії відповідача та зазначену вимогу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначаючи в позовній заяві, що він народився 17.05.1947 року і йому УПФ призначена пенсія за вислугу років, термін дії - довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням. Виходячи з положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» участь застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права у пенсію чи одноразову виплату. Вважає, що оскільки він набув право на довічну пенсію, то його участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припинилась.
Крім цього вважає, що вимога про сплату боргу не відповідає іншим вимогам чинного законодавства, а саме : Конституції України, Указам Президента України від 12 травня № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва» та від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХII, Господарському кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, а отже є такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону-№ 1058 ФОП, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку він має право на здійснення діяльності у сфері права та операцій з нерухомістю на території України. Щомісячно сплачую єдиний податок в розмірі 200.00 гривень. Такий фіксований розмір сплати ФОП внесків до Пенсійного фонду України встановлено Указом Президента України від 03.07.1998 року N9727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку, та звітності суб’єктів малого підприємництва». Вимога відповідача додатково сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України суперечить абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону №1058 та абзацу 3 пункту 6 частини 1 Указу № 727/98, оскільки ФОП, який сплачує єдиний податок не є платником податку на доходи фізичних осіб. Обов’язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб виникає у ФОП, який сплачує єдиний податок, тільки у випадку перевищення ним встановленого абзацом 1 пункту 1 Указу № 727/98 обсягу виручки у розмірі 500000,00 грн.
Вважає, що, сплачуючи щомісячно єдиний податок, позивач виконав свої зобов'язання перед бюджетом та іншими державним цільовими фондами, в тому числі Пенсійним. Просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу УПФ України в Ковельському районі від 04.11.2010 року про сплату боргу в сумі 632,46 грн.
На розгляд справи позивач не з’явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, в наданих суду письмових запереченнях та усних поясненнях посилається на те, що позивачу на законних підставах винесено вимогу про сплату боргу. Вважає, що незалежно від сплати єдиного податку позивач повинен сплачувати встановленні законодавством податки і збори, оскільки позивач є фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування (єдиний податок). Крім того зазначає, що пенсія позивачу була призначена за вислугу років, а не довічну пенсію. який використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору. Крім того страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 26.10.2005 року, що стверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1, та того ж числа зареєстрований, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в УПФ України в Ковельському районі. Обрав особливий спосіб оподаткування – єдиний податок на 2010 рік. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії З № 247077 від 11.12.2009 року має право на здійснення діяльності у сфері права та операцій з нерухомістю на території України. Щомісячно сплачую єдиний податок в розмірі 200,00 грн.
04.11.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ковельському районі винесено вимогу № 139 про сплату боргу ОСОБА_2 зі сплати страхових внесків в розмірі 632,46 грн. за липень-вересень 2010 року.
01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV.
Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Стаття 15 вище вказаного Закону визначає, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Статтею 5 даного закону регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Суд не приймає посилання позивача на ту обставину, що оскільки він набув права на довічну пенсію то його участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припинилась, оскільки з довідки про призначення пенсії ОСОБА_2 вбачається, що пенсія призначена йому за вислугу років, а не довічну пенсію. З аналізу наведеної вище норми Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» також можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ст. 18 Закону № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР, яким разом із Законом № 1058-ІV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Суд не погоджується з позицією позивача, що вимога про сплату боргу направлена йому пенсійним фондом, як платнику єдиного податку суперечить Конституції України, Указам Президента України від 12 травня № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва» та від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХII, Господарському кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, оскільки зазначені нормативно - правові акти регулюють питання оподаткування, а отже дане посилання є помилковим.
Згідно з вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 вище вказаних Прикінцевих положень, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
З розрахунку доплати до мінімального страхового внеску вбачається, що ФОП ОСОБА_2 за період липень-вересень 2010 року нараховано сума мінімального внеску щомісячно в розмірі 294,82 грн. Отримано відшкодування з Управління державного казначейства щомісячно в розмірі 84,00 грн. Сума доплати в місяць становить 210,82 грн. Недоїмка станом на 01.11.2010 року становить 632,46 грн.
Підпунктом 2 п.8 розділу XV Прикінцевих положень вище вказаного закону визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених Законом 1058-IV та в розмірах передбачених для платників збору Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до Закону України № 1058-IV страхові внески сплачуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного кварталу. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників за спрощеною системою є – квартал.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття «підприємницька діяльність» дається у статті 42 Господарського кодексу України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.
Посилання позивача на те, що законодавцем грубо порушено положення Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року в частині процедури прийняття та набрання чинності щодо розгляду даного спору є безпідставні, оскільки до юрисдикції адміністративних судів не належить вирішення питань законності та процедури прийняття законодавчих актів.
Отже, суд приходить до висновку, що вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а є об'єктом регулювання іншого правового акту - Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованого винесення вимоги про сплату боргу зі сплати страхових внесків.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на вище викладене, Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області при винесенні вимоги про сплату боргу зі сплати страхових внесків № 139 від 04.11.2010 року, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а отже відсутні підстави для скасування вище вказаної вимоги та визнання її незаконною.
Керуючись ст.ст.11,17,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про визнання незаконною та скасування вимоги № 139 від 04.11.2010 року про сплату боргу, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський