ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 рокуСправа № 2а-3175/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
за участю прокурора Ревухи І.В.,
представника позивача Іванової І.А.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.істі Луцьку адміністративну справу за позовом Прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Луцького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Луцького району в інтересах держави в особі Луцького районного центру зайнятості (далі-Луцький РЦЗ) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно виплачених в якості допомоги по безробіттю коштів в сумі 5916,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2010 року спеціалістом Луцького РЦЗ виявлено, що ОСОБА_2 з 19.09.2007 року зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 30.07.2010 року під час реєстрації в центрі зайнятості 03.11.2008 року, як особа, що шукає роботу в порушення вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» приховала факт державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Надання недостовірних відомостей призвело до невірного призначення допомоги по безробіттю. Тобто, ОСОБА_2, з дати реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності втратила право на статус безробітного та отримання допомоги по безробіттю, а тому допомога по безробіттю в розмірі 5 916,67 грн. отримана нею незаконно. Просить суд стягнути з відповідача безпідставно виплачені кошти.
Прокурор в судовому засіданні подав письмову заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем частково повернуто виплачені їй кошти в сумі 300 грн. Позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача на користь Луцького РЦЗ – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття безпідставно виплачені в якості допомоги по безробіттю кошти в сумі 5616,67 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, зобов’язується в подальшому повернути зайві виплачені їй кошти.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до повного задоволення, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі – Закон України № 1533-ІІІ) передбачено, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в обов’язковому порядку фінансує витрати пов’язані з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах передбачених законом.
Статтею 11 Закону України № 803 – ХІІ передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до пункту ''є'' частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» № 803–ХІІ (далі - Закон України № 803–ХІІ) держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.
Судом встановлено, що 10.11.2008 року ОСОБА_2 подала заяву до Луцького РЦЗ щодо надання їй статусу безробітного, в якій зазначила, що на той час вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. На підставі поданої заяви, відповідачу призначено виплату матеріальної допомоги по безробіттю з 11.11.2008 року.
03.11.2008 року відповідачем за участю спеціаліста Луцького РЦЗ заповнено персональну картку № 03540120811030001, особи яка звернулася до центру зайнятості у пошуках роботи. При заповнення даної картки ОСОБА_2 у розділі № 6 картки не поставила відмітку про те, що вона зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.
Заступником начальника відділу взаємодії з роботодавцями Луцького РЦЗ Баран Н.В. 20.08.2010 року виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності Луцькою районною державною адміністрацією з 19.09.2007 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.07.2010 року.
Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним»,затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №232/16248 (далі-Порядок) директором Луцького міського центру зайнятості було прийняте рішення про повернення коштів відповідачем.
Згідно частини 2, 3 статті 36 Закон України № 1533-ІІІ, пунктів 6,8 Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної до категорії зайнятих така особа повинна повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Отже, ОСОБА_2 будучи зареєстрованою, як суб’єкт підприємницької діяльності не мала права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю, незаконно отримала допомогу по безробіттю в розмірі 5616,67 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь Луцького районного центру зайнятості.
Керуючись ст.ст. 11,17,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 34,35,38, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Луцького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти в сумі 5616 (п’ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 67 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський