ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 грудня 2010 р. Справа № 2-а-5210/10/0270 м. Вінниця
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Іващук Олена Іванівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_1
до: Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області
про: скасування рішення та звільнення майна з-під арешту
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_1 до Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про скасування рішення та звільнення майна з-під арешту.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на ту обставину, що державним виконавцем Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції накладено арешт на майно ОСОБА_1, яке знаходиться в забезпеченні в АТ "УкрСиббанк" за договором застави транспортного засобу № 113599, а саме: на автомобіль КІА CERATO 1.6, 2008 року випуску, колір чорний, тип ТЗ легковий седан - В, номер агрегатів (кузов) НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Вважаючи свої майнові інтереси порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду про їх захист і просить суд звільнити заставлене майно з-під арешту.
Розглянувши дану позовну вимогу суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 3 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір – це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин.
Публічно-правові відносини – це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і фізичними та юридичними особами.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Виходячи з вищезазначених критеріїв, можна виокремити категорію справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а саме, спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до положень статті 181 КАС України до адміністративного суду із позовною заявою мають право звернутися учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 10 Закону України “Про виконавче провадження”, визначено коло осіб, які є учасниками виконавчого провадження, серед них: державний виконавець; сторони (стягувач і боржник); представники сторін (опікуни, посадові особи, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи); експерти; спеціалісти; перекладачі; суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання, а також визначено коло осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, серед них: поняті; працівники органів внутрішніх справ; представники органів опіки і піклування; інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що позивач у даній справі не є ані учасником виконавчого провадження, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій. Тобто суб’єктний склад у даній справі не в повній мірі відповідає вимогам статті 181 КАС України.
Крім того, частиною першою статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно з роз’ясненнями, наданими у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 № 6 “Про судову практику у справах про виключення майна з опису”, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян та організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. У таких справах відповідачами суд залучає боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, регулювання яких здійснюється актами цивільного законодавства (Цивільним кодексом України, законами України “Про заставу”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” тощо).
Вимоги заставодержателя про звільнення заставленого майна з-під арешту мають цивільно-правову природу і підлягають захисту способами, визначеними Цивільним кодексом України для захисту майнових прав, а вирішення такої справи потребує з’ясування наявності цивільного права на майно у сторін спору.
Таким чином, даний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Згідно з частиною другою статті 114 Цивільного процесуального кодексу України позови про виключення майна з опису пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з суб’єктного складу сторін такий спір може розглядатись за правилами Господарського процесуального кодексу України (стаття 1).
Так, згідно пункту 5 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р., особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів Державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_1 до Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про скасування рішення та звільнення майна з-під арешту.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Іващук Олена Іванівна
з оригіналом згідно
Суддя
Секретар